Відповідь:У своїй рецензії я хочу розповісти про книжку "451 градус по Фаренгейту" Рея Бредбері, останню книжку, яка мене по-справжньому вразила. Впевнений, дехто з вас уже читав її. Про неї сказано багато, та я не буду повторюватися, а розповім тільки власні почуття та переживання...
Головний персонаж твору - пожежник з майбутнього Гай Монтег. У ньому я побачив себе, відображення своїх прагнень у житті. Гай - це людина, що зробила надто багато поганих речей, але душевно не закам'яніла. Для того, щоби зрозуміти самого себе та усвідомити навколишні події, він потребує якось допомоги, духовної, культурної підтримки від близької людини... Для сильного здорового чоловіка Гая такою опорою стає тендітна дивакувата дівчинка Клариса, котра виділялась серед інших своїми поглядами на світ... Люди в тій реальності призвичаїлись до телевізійних стін і постійного гулу в вухах, до стандартних думок, які їм нав'язували школа, що не навчає, "порожні" батьки та відсутність книжок... у прямому сенсі.
Відсутність книжок? Тобто?! У фантастичному майбутньому Бредбері описує дивовижне, але і цілком сумне буття - не те, щоб книжок залишилося мало і їх намагаються зберегти, а навпаки - власники книжок караються законом, а самі книжки спалюються... пожежниками! Будинки вже не потрібно рятувати від пожежі, адже вони створені так, що не можуть палахкотіти... На відміну від паперу під вогняним струмом в 451-ому градусі Фаренгейта, що і є температурою, при якій горить папір...
Пояснення:
Её отличие заключается в том, что они разных жанров. А схожи она по строению и напевности.)
Борис Слуцкий
Оказывается, война
не завершается победой.
В ночах вдовы, солдатки бедной,
ночь напролет идет она.
Лишь победитель победил,
а овдовевшая вдовеет,
и в ночь ее морозно веет
одна из тысячи могил.
А побежденный побежден,
но отстрадал за пораженья,
восстановил он разрушенья,
и вновь - непобежденный он.
Теперь ни валко и ни шатко
идут вперед его дела.
Солдатская вдова, солдатка
второго мужа не нашла.
Рейтинг стихотворения: 323
Некий шофер Сергей Духанин, который едет в город за запчастями собрался купить своей жене сапожки. Но стоят они дорого для деревенского жителя - 65 рублей без копеек. Но у шофера пробуждается желание подарить жене именно эти красивые сапожки.
Он представляет, как она будет радоваться такому подарку. Но в тоже время возможно будет и ругать его за дорогой подарок. Беда в том, что он не знает какой размер у Клавдии-его жены. Но, не смотря на это он все-таки берет сапожки наугад, ведь чувство порадовать жену перехлестывает Сергея. Забота о родных важнее всего, несмотря на высокую цену.
Приехав домой Сергей показывает подарок жене. Сам же Сергей очень переживает за свой поступок. Пока дочери и Клавдия рассматривают сапожки и охают от названной цены у Сергея трясутся руки ведь цена сапожек не по карману для его зарплаты. Сапожки оказались малы. В будущем может и дочь одеть эту красоту. Но, несмотря на это вечер в семье Сергея проходит просто замечательно. Особая атмосфера теплоты создается от поступка Сергея. На душе стало хорошо.
Рассказ Шукшина Сапожки учит взаимоотношению в семье весьма философская тема. Забота о родных-главное в семье. Даже несмотря на неудачный выбор Сергея в семье царит гармония теплоты и уюта. Но на всякий случай лучше бы знать размер ноги жены на будущее.
