Наша земля дуже велика. На ній є такі люди, які цураються своєї мови і свого роду. Вони розмовляють не свою рідною мовою, а чужою. Моє ставлення до таких людей негативне адже вони відвертаються від свої мови. Також вони з часом привикають до іншої мови і зовсім забувають свою рідну мову.
<span> Власне закінчення твору "Сіроманець" пропоную скласти так:
Наш герой таки зустрівся зі своїм вірним товаришем Сіроманцем. Вовк одужав, почав набирати сили, а в цьому допоміг йому хлопчик. Вовча зграя, від якої терпів нападки Сіроманець, була винищена. Вовк міг тепер спокійно існувати та не тікати з рідної землі. А все завдяки тій силі любові, яку друзі виростили в своїх серцях. Добро завжди перемагає зло, а дружба Сашка з вовком, який чимало часу поневірявся через іншу тварину - яскравий приклад цього. Тож давайте берегти дружбу, вірити в добро та допомагати одне одному, щоб світ став кращим!</span>
Відданість патріотизм любов до своєї землі країни.
Пісні нашої родини.
Найулюбленіша пісня нашої сім'ї-це колискова.Ми всі ї любимо.Тому що ця пісня прийшла до нас з самого дитинства...Мама співала нам її коли ми були ще досить маленькими...саме ця пісня додавала нам доброти,щедрості,ласки..ми відчували ласку нашої матері,яка нам співала цю колискову..
Батьки мене називають спражньою господинею.Коли мене просять допомогти,я ніколи не відмовляюсь.Щодня я допомагаю матусі по господарству. Найбільше часу ми проводимо на кухні. Там я завжди дізнаюся щось нове, мама показує мені, як готувати нові страви,що можна робити,а що - ні. Я люблю готувати різну випічку.Багато моїх друзів вважають, що домашня робота - це нудне заняття,але не згодна з ними.<span>Завдяки мамі я щодня осягаю премудрості ведення домашнього господарства. Адже коли я буду дорослою,ці знання мені знадобляться.</span>