Я навіть не читала цей твір , але я вважаю , що кожен може дружити , навіть якщо злий!
Древнерусская литература - это борьба добра со злом. В ней чётко показаны положительные герои и отрицательные, которые не имеют "ничего нравственного".Добро конечно же побеждает, принося огромный толк (намёк как говорится), или поучение. В таких произведениях очень часто описывается "живая" природа Руси, которая невероятна просторная и красивая. В исторических(летописных) произведениях почти всё тоже самое.
Шапку в вересень вдягну,
Книжку у портфель кладу
Олівці і ручки теж,
Ліні місця не знайдеш
А коли, ліниця будеш, ти оцінку гарну не заслужиш.
Цей вислів став уже крилатим. Особливо щодо української пісні, бо українців у світі знають як співучий народ. Пісня супроводжує людину все життя: від народження й до самої берізки (так каже моя бабуся). Мама мені співала колискових пісень, а потім, коли я трохи підріс, вона вчила мане гарно говорити і ми з нею разом співали коротенькі дитячі пісеньки, особливо мені подобалася пісенька "Котку, котку рябку, викопай нам грядку".
У піснях народ народ ніби записав усю історію, тому є пісні історичні, є побутові, чумацькі, є обрядові пісні та безліч дитячих пісеньок. А у нас на книжковій полиці стоїть дуже цікава книжка "Історія України в народних піснях", там можна прочитати про все: і про Богдана Хмельницького, і про лицарів, що боронили землю від ворогів, і про героїчну Марусю Богуславку, яка визволила бранців із полону.
Українці — народ жартівливий, тому в збірниках пісень можна знайти безліч жартівливих пісень. І радість, і смуток, і душевні переживання народ вилив у пісню. Тож справді, пісня — душа народу.
<span>Ява Рень руде волосся фантазер вынахидлевый бешкетнык дружний непосыдючый ришучый унергичный Павлуша розумнык бешкетнык смилывый веселый добрый невезучый спокийный художнык</span>