Що не треба забувати рідну землю бо вона тебе вигодувала
1.Друга світова війна
2.Мрія про перемогу
3.Перемога завдяки богатирям
4.Полонений на вулиці родини Тимченків
5.Заборонена розмова з полоненим
6.Правило німців
7.Яшка і господарі
8.Записка
9.Допомого Яшці
10.День народження старшої доньки
11.Веселі пісеньки і танці.
12.Ранок у селі.
13.Розшукування полоненого
14.Звільнення села від окупантів
15.Повернення Яшки в село
16.Пошуки рятувальників Яшки
17.Подяка селу.
У девочки по имени Дина была любимая игрушка-Заяц, которого она звала Димкой. Эту игрушку подарили её родители на Рождество. С тех пор она не разлучается с ним!
Алегоричний образ білого коня Шептала став у оповіданні символом особистості, яка виділяється з натовпу і відрізняється від оточення. Читаючи твір, розумієш, що думки коня, які висловлює в оповіданні письменник, — то думки справжньої, особливої, неординарної людини, а зовсім не тварини. У суспільстві таких людей часто називають «білими воронами», тому навіть біла масть героя оповідання обрана не випадково і є своєрідним натяком на цей відомий вислів.Кінь Шептало відчував свою неординарність, він пам’ятав, що його мати працювала в цирку, пам’ятав і розповіді про своїх предків — диких білих коней. Але попри ці знання йому доводилося зливатися з табуном. Це Шептало робив для того, щоб уникнути вибору, щоб не впасти в око жорстокому табунщику Степанові, щоб уникнути навіть його гострого погляду.Однак, прагнення Шептала сховатися було викликане зовсім не бажанням стати частиною єдиного, але безвільного табуну. Його гнітила принизлива робота пересічних колгоспних коней, йому було огидне відчуття близькості пітних крупів табуна, якого навіть на водопій ганяли не до річки, а до колодязного корита. До речі, це теж підкреслює обмеженість світу, у якому доводилося жити Шепталові.Автор оповідання ніби звертається до свого героя із запитанням: «Чи зможе він усе життя бути позаду непривітного конюха, бігати серед спітнілих колгоспних коней, пити з корита скаламучену воду і постійно уникати натовпу?». Та незабаром з’являється і відповідь: білий кінь Шептало все-таки показує свій норов і з загорожі тікає до луків. На просторі від відчуває себе таким же вільним, як і його предки — білі дикі коні. Він купається у річці, лежить на траві, пасеться
Ответ:
Нема України без Шевченка
Україна – могуча і сильна держава з багатовіковою історією. Нас знають і шанують з анашу незламну волю, вміння протистояти невдачам, за наших сильних козаків, і звісно ж за нашого Великого Кобзаря. В усьому світі знають Тараса Шевченка, йому встановленні пам’ятники і в Австралії в Кандберрі, і 5 пам’ятників встановлено в Аргентині, і в Кубі, і в Парагваї, де тільки не знають нашого земляка.Це не дивно, бо Тарас Шевченко це справжній символ українського народу, це його воля і думки, це його історія й обличчя. Кобзар завжди переживав за українську долю, намагався боротися за Україну, не тільки з загарбниками, а й самими українцями, які хотіли забути своє коріння. Тому складно знайти людину, яка б не чула про Шевченка, не тільки серед українців, але й у світі.
Українці — це діти і онуки Шевченка. Скажіть в якій хаті на книжних полицях немає Кобзаря?
Шевченко, він є батьком українського народу. Саме через нього українці себе усвідомлюють як націю, як єдине ціле. Шевченка немає без України, як і України немає без Шевченка. Шевченко – це Промітей, який через віки несе до українців їх історію, значення, та показує шлях до кращого майбутнього. Шевченко – це національний символ, це Україна.Україна подарувала світові одного з найгеніальнішого поета, яких тільки знала історія літератури. Поезія Шевченка – це голос українського народу, його думки і мрії. Це героїчна національна лірика, яка звучить мелодією серця кожного українця. Тарас Шевченко не тільки показав проблеми гніту українського народу, але й підніс тему волі і її значення для кожної людини. Саме тому і немає другого Шевченка, і іншої такої України. Це єдине ціле, одне без іншого не зможе існувати.
Объяснение: