Лісовий "лікар"
Дятел… Не раз ми чуємо його монотонне: тук-тук! Почувши позивні цього птаха, любителі природи радіють, адже буде менше комах-шкідників, личинок у лісі. Добуваючи їх, дятел "лікує" дерева.
Моя улюблена книга острів скарбів.Її автор Роберт Люіс Стівенсон. Ця книга мене вразила мов я там теж був.Мене здивувало одне коли до нього в трактир прийшов дивакуватий чоловік з морською скринею і морским кенжалем,і він кинув на стіл три золоті монети попросив називати його капітаном. Мені сподобався останій розділ коли вони знайшли скарб.Мені ця книжка подобається тому що в ній багато подорожів а я люблю подорожі. нормально я сьогодні на світовій так написав про свою улюблену книгу на 12 балів
<span>Любов — це найпрекрасніше почуття, яке може виникнути в людини. Почуття любові — це пробудження всього світлого і чудового в живій душі. Без любові ніколи не буде життя на землі. Це почуття святе, перед ним ніхто не встоїть. Кохання — це чисте і світле почуття людини. Якщо вона пережила це почуття, то по-справжньому щаслива. Кожна людина мріє про своє велике особливе кохання. Ці теми були вічними темами багатьох творів відомих письменників. Пригадаймо сонети Петрар-ки, Шекспіра, лірику Пушкіна, неповторне «Зів’яле листя» Франка, поезію Рильського, Сосюри, Павличка. Сяйво любові розлилося широко по його творах. Він змальовує любов до України, сім’ї, народів, любов до життя, людської доброти і краси людської душі. У нього в творах яскравими гранями промениться любов до природи, культури і найчудес-нішого її вияву — мови. В творах Павличка також іскриться любов до праці, пошана до людей праці, передусім хліборобської. Кохання молодої людини — героя віршів — чисте і справжнє. Воно переповнене прозорістю і ясністю думки, відкритим і щирим почуттям.</span><span>Прояв любові до рідного слова, мови поет зображає в багатьох своїх творах. Одним з таких творів є сонет «О рідне слово, хто без тебе я?» Поет каже, що кожна людина повинна дбати про збагачення і розквіт рідної мови, яка завжди є серцем розвитку суспільства. Павличко турботливо ставиться до рідної української мови, але надає великої уваги і пошани іншим мовам, які по-своєму прекрасні і милозвучні. Сонет «О рідне слово, хто без тебе я?» починається питанням, на яке автор в наступних рядках дає відповідь: «Осміяний людьми кретин — стиляга, мертвяк, оброслий плиттям саркофага, прах, купа жалюгідного рам’я». </span><span>
</span>
Пісні літературного походження - поетично-музичні твори, перейняті народом від письменників і композиторів.
Вона летіла хутко, мов стокрила
Весни такої не було й не буде, <span>Як та була, що за вікном цвіла.
</span>