Образні слова розуміють, як тропи, тому що образність є однією з їх головних ознак.
Цукор, мед, хурма, кола, фінік, будь-які солодкі цукерки)
Підвівся Іскра, полковий обозний,
<span>син Остряниці Якова, Іван. </span>
<span>(Загине теж, в бою заживши слави, </span>
<span>в недовгім часі після Пушкаря, </span>
<span>вертаючи до попелу Полтави </span>
<span>з посольства до московського царя) . </span>
<span>Увесь блідий, аж під очима чорно. </span>
<span>– Я прошу, люди, вислухать мене. </span>
<span>Багато слів страшних тут наговорено. </span>
<span>Ніхто не говорив про головне. </span>
<span>Я, може, божевільним тут здаюся. </span>
<span>Ми з вами люди різного коша. </span>
<span>Ця дівчина не просто так, Маруся. </span>
<span>Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа. </span>
<span>Коли в похід виходила батава, – </span>
<span>її піснями плакала Полтава. </span>
<span>Що нам було потрібно на війні? </span>
<span>Шаблі, знамена і її пісні. </span>
<span>Звитяги наші, муки і руїни </span>
<span>безсмертні будуть у її словах. </span>
<span>Вона ж була як голос України, </span>
<span>що клекотів у наших корогвах! </span>
<span>А ви тепер шукаєте їй кару. </span>
<span>Вона ж стоїть німа од самоти. </span>
<span>Людей такого рідкісного дару </span>
<span>хоч трохи, люди, треба берегти! </span>
<span>Важкий закон. І я його не зрушу. </span>
<span>До цього болю що іще додам? </span>
<span>Вона піснями виспівала душу. </span>
<span>Вона пісні ці залишає нам. </span>
<span>Ще тільки вирок – і скінчиться справа. </span>
<span>І славний рід скінчиться – Чураї. </span>
<span>А як тоді співатиме Полтава? </span>
<span>Чи сльози не душитимуть її? </span>
<span>**************************************************************** </span>
<span>Поднялся Искра, полковой обозный, </span>
<span>сын Остряницы Якова, Иван. </span>
<span>(Погибнет тоже, в бою снискав славы, </span>
<span>в непродолжительном времени после Пушкаря, </span>
<span>возвращаясь к пеплу Полтавы </span>
<span>из посольства к московскому царю) . </span>
<span>Весь бледный, под глазами черно. </span>
<span>- Я прошу, люди, выслушать меня. </span>
<span>Много слов страшных здесь наговорено. </span>
<span>Никто не говорил о главном. </span>
<span>Я, может, сумасшедшим здесь сдаюсь. </span>
<span>Мы с вами люди разного коша. </span>
<span>Эта девушка не просто так, Маруся. </span>
<span>Это - голос наш. Это - песня. Это - душа. </span>
<span>Когда в поход выходила батава, - </span>
<span>ее песнями плакала Полтава. </span>
<span>Что нам нужно на войне? </span>
<span>Сабли, знамена и ее песни. </span>
<span>Победы наши, мучения и руины </span>
<span>бессмертные будут в ее словах. </span>
<span>Она была как голос Украины, </span>
<span>что клокотал у наших знаменах! </span>
<span>А вы теперь ищете ей наказание. </span>
<span>Она стоит немая от одиночества. </span>
<span>Людей такого редкого дара </span>
<span>хоть немного, люди, надо беречь! </span>
<span>Тяжелый закон. И я его не сдвину. </span>
<span>К этой боли что еще добавлю? </span>
<span>Она песнями распевала душу. </span>
<span>Она песни эти оставляет нам. </span>
<span>Еще только приговор - и кончится дело. </span>
<span>И славный род закончится - Чураи. </span>
<span>А как тогда петь Полтава? </span>
<span>Или слезы не душат ее?</span>
Бульйон, мільярд, інтерв’ю
Браконьєр, монпансьє, Етьєн
Директор, математика, зигзаг
Бонна, брутто, ванна
Ліс та гаї це зелені легені природи.Їх називають священими тому ,що їх можно вважати Богом.У вас промайне думка чому?Ліси та гаї дають чисте повітря.Якщо не має чистого повітря ,то і не має здорового любства.Також ліси та гаї це краса.
