Мені подобається моя товаришка, бо вона творча, товариська, працездатна і завжди допоможе. Ось наприклад: коли я не знав параграфа, вона мені пояснила і тепер я знаю його, колі сказали написати твір-роздум про найкращого друга, вона написала на найвищий бал. І взагалі вона мені подобається не тільки, тому що вона мені допомагає з уроками, а ще за те що вона просто хороший людина.
У теперішньому : як його сім'я святкує Різдво . А в майбутньому , що він помер , і ніхто не прийшов на його похорони
Останніми роками своєрідною візитівкою, окрасою та символом Києва став каштан. Українські поети й композитори складають пісні про київські каштани, пов’язуючи їх квітування з весною та коханням, а художники малюють розквітлі дерева на тлі Хрещатика чи інших вулиць нашої столиці. Зображені за зако-
нами геральдики листки каштана та його суцвіття прикрашають зібрання, символізуючи реалізовані та потенційні можливості української столиці в поезії, музиці й малярстві.
Здається, каштани уквітчували Київ завжди, відколи постало місто-красень на схилах Дніпра. Батьківщиною славнозвісного символу Києва є Балканський півострів. Ботаніки називають це дерево каштаном кінським. В Україні його почали вирощувати в першій половині вісімнадцятого століття в поміщицьких парках Одещини й Миколаївщини.
У Києві перші насадження каштанів з’явилися в середині вісімнадцятого століття, коли за наказом міського голови на Бібіковському бульварі (нині бульвар Тараса Шевченка) викорчували тополі й посадили ряди екзотичних каштанів, саджанці яких було завезено з південних регіонів України. Це зробили, готуючись прийняти російського імператора під час його візиту до Києва. Плоди саме цих дерев і стали насінням, з якого вирощували саджанці для подальшого оздоблення київських вулиць.
''Може буть,- поет відмовив,- певне, всі ми в Божій волі''.
(Леся Українка)
Оленка:Привіт
Петрусь:Привіт
Оленка:Яку ти музику слухаєш?
Петрусь:Гарну
Оленка:Як це гарну?
Петрусь:Гарна - це та музика яка тобі нравиться, ти співаєш її, підходить в ритм і т.д.
Оленка:Спасибі шо сказав.
Петрусь:До, зустрічі!
Оленка:До зустрічі!
