Карпати... Свіжий вітерець, чарівний звук трембіти, веселі струмочки - все це моє. Дивний спів пташок, який несеться з темних лісів, обов'язково зачарує твоє серце. Гори, який тягнуться до рожевих хмар. Стежинки, витоптані роками, що ведуть у самі глибини зеленого царства...
Карпати - це мій край, це моя Україна.
Мій улюблений актор
Це Арнольд Шварценегер. Мабуть, така заява дуже старомодна - культ Голі-вуду скінчився років десять тому, і діти українських степів уже не мріють душу закласти за можливість хоч би одним оком подивитись на Каліфорнію, країну усмішок і апельсинів. Дома цікавіше. І, мабуть, зовсім не патріотично називати улюбленим актором американця австрійського походження, коли історія вітчизняних кіно й театру знає багатьох, талановитіших за старого Шварца. До того ж фільми я із задоволенням дивлюся російські, слухаю "Арію" і "Кіпєлова", найкращим артистом усіх часів і народів вважаю Володимира Висоцького і зневажаю попсу в усіх її проявах, навіть дуже якісну й дорогу. А все, що має лейбл "Made іn USA", - це якісна й дорога попса. Принаймні, все сучасне, тому що Голівуд, як і вся культура в радіусі п'ятдесяти штатів, перебуває в глибокій творчій кризі. Багатомільйонні бюджети й професійна реклама не можуть приховати головне: сюжети й амплуа акторів не мінялися вже більше двадцяти років - і в країні виросло покоління, яке й не знає, що кіно може бути іншим. А блок-бастери не вносять нічого нового і більш за все нагадують почесний кортеж на пишних похоронах.
Так, легко й почесно вихваляти своїх, особливо коли є за що. Наприклад, будь-кого з тих, хто працював у радянському кіно в часи його розквіту, в сімдесяті роки; бо люди ці геніальні усі до одного, і фільми для того технічного рівня чудові, але я належу до іншого покоління - і "довліє дневі злоба його". Можна вихваляти й сучасне російське кіно, тим більш, що воно розвивається швидше за будь-якого бройлера і буде розвиватись тими ж темпами ще років з двадцять. Легко вихваляти сучасний рок - твори його флагманів довершені. Але про кожного з цих людей - від режисерів до кліпмейкерів - можна сказати, що вони опинились "в потрібному місці в потрібний час", тобто серед однодумців. Разом легше бити батька й долати вершини, ніж наодинці. Не набагато, але легше.
Тому мій улюблений актор - австрієць-емігрант, що не пішов найлегшим шляхом асиміляції, не змінив прізвище, задовге для Голівуду, не зробив, хоч і міг, кар'єру в "конятині" (так називають найпримітивніші поп-серіали - через найвідомішого з говардових персонажів, Конана-варвара). Той, що зумів самотужки пробити целулоїдну стінку і примусити декого з глядачів вдавитися попкорном - тому, що через незвичні, людські почуття раптом здавило горло. Тих, чия душа ще не зовсім заросла салом, хоч очі й звикли до стандартних жахів і струмків крові з кукурудзяної карамелі.
Ооллаапнгггггнннаввроджжж
Твір на тему: «Як можна з користю проводити вільний час?»
Наскільки б щільний графік навчання не мала людина, вільний час знайдеться завжди. Для когось це чотири години на день, а для когось лише півгодини. Проте навіть за цей коротенький проміжок часу можна встигнути зробити чимало корисних речей. Головне, щоб улюблене заняття приносило не лише користь, а й радісні та приємні емоції.
Кожна людина має те, чим любить займатися. Для дівчаток це може бути вишивання, плетіння з бісеру, майстрування ляльок. Для хлопців – моделювання, комп’ютерні ігри, футбол тощо. Наш сучасний світ сповнений разноматними секціями та гуртками. Усі можуть знайти собі хоббі до душі, будь то співи, танці, малювання або йога.
Якщо людина ще не знайшла себе, можна просто спробувати щось нове: вивчити мову, навчитись готовувати нові страви, майструвати корисні речі або навіть шити для себе одяг. Головне – це бажання та стриманість, адже не факт, що добре вийде з першого разу. Отже, не слід відчувати страх перед новими починаннями, бо відпочивати необхідно з душею!
<span>Стоял теплый летний день. Светило солнце, и дул легкий ветерок. По лесу шла девочка. Она собирала ягоды и слушала звонкое птичье пение. Птицы весело переговаривались друг с другом. Девочка подумала: "Интересно, а могут ли разговаривать растения друг с другом?" Тут она увидела заросли брусники под сосной и стала рвать ягоды. Потом она устала и села под березкой, которая стояла рядом, и незаметно для себя задремала. И вдруг она услышала разговор. Это разговаривали три подружки: сосна, береза и брусника. Их голоса были похожи на шелест листьев.
Сосна сказала: "Не хочу, чтобы наступали холода. У березки опадут листья, и она не сможет разговаривать. А брусника, хотя и не сбросит листья, будет покрыта снегом, и я не услышу ее голоса. Послушай, подружка береза, не сбрасывай листву!" "Не могу, - отвечает березка, - Как только кончается лето, во мне начинают происходить изменения. В моих листьях разрушается хлорофилл, а желтое красящее вещество в хлоропластах клеток остается и становится заметным. Поэтому мои зеленые листья превращаются в желтые. А еще в клетках листьев накапливаются ненужные и даже вредные вещества, и я сбрасываю листья. И еще я это делаю потому что, если я оставлю листья, им понадобиться много влаги, а мои корни не могут всасывать холодную воду, и листья все равно погибнут" Тогда сосна обратилась к бруснике: " А почему ты не сбрасываешь листья?" Брусника ответила: " А потому, что листья у меня мелкие и очень плотные, и поэтому они не испаряют влагу, а сохраняют ее в себе. И под снегом мне тепло".
Тут девочка проснулась и посмотрела на трех подружек, но они только шумели от ветра, и больше ни одного слова девочка не услышала.</span>