Дружба - найкраща річ у стосунках між людьми. Дружба - не послуга.
І справді. Друзі, які готові допомогти , підтримати у скрутну хвилину і тобі так добре з ними... І тут чи друг тебе, чи ти друга несподівано зраджуєш, і при чому неубдумано ... Усі ці скандали. Ти думаєш що можливо усе повернути.
Справді, але не завжди. Дружба - це не послуга , якою можна покористуватися, відложити і знову користуватися. Це стосунки між людьми, якими варто дорожити. Адже бувають такі моменти, де повернути дружбу просто неможливо!
Тому, хочеться сказати усім людям на світі : " Бережіть друзів!"
Виш корень
а зачем предмет поставил украинский
ты украиниц?
<span>Минулого тижня я вперше відвідав художній музей. Мені там дуже сподобалися картини видатних свiтових художників та художниць. Там я побачив і зрозумів картини, зрозумів те що хотіли передати нам художники малюючи їх. Мене дуже надихнула вся краса побаченого моїми очима. Я впевнений, що це була найкраща подорож до музею у місті Харковi. Ще я відвідав багато музеiв і у дуже гарному і старовинному місті Киiв, і в музеї Лесі Українки у місті Новоград-Волинський. Всі три музея мені дуже сподобалося. Найбільше мене вразило те, як автори всіх картин, всіх витворів хотіли дати нам маленьку спогадку, про життя людей у давніх часах і надихнути нас на зберігання природи і краси нашого гарного українського життя!</span>
Ми звикли називати себе й суспільство,до якого належимо,українською нацією. А що ж означає таке популярне сьогодні слово "нація”? Учені стверджують,що це - певний колектив людей,які мають спільне походження,спільну культуру. Однак найголовнішою ознакою,що дає право називатися нацією,є мова – найбільша духовна цінність українського народу.Не раз бувало,проходячи повз незначної кількості людей,до нас линуть такі вислови,які просто неприємно слухати. На жаль,сьогодні я все рідше і рідше зустрічаю людей,які володіють і вміють розмовляти рідною мовою.Мене,досить часто,цікавлять питання: чи вміємо ми спілкуватися?,чи ставимо собі за мету досягти успіху в певній справі за допомогою доречно сказаного,вміло використаного ввічливого слова?, чи завжди усвідомлюємо силу свого слова?, чи остерігаємось завдати необережним словом душевної рани співрозмовникові? Спостереження показують: не всі і не завжди.Живучи в постійному дефіциті добра,милосердя ми непомітно для себе спростили,збідніли етикет спілкування,засмітивши його нецензурною лексикою. Ця лексика вже так влилася в наше спілкування, що і у світі,напевно,не залишилося жодної людини,яка б нею не користувалася. Тема використання нецензурної лексики у мовленні дуже актуальна серед підлітків. Між ними побутує така думка,що вживання подібних слів допоможе здобути визнання і у своїх однолітків, бо виявляється,що користуватися такими висловами стало модно. Та чи приємно нам слухати таку мову,де раз у раз проскакує "гостре слівце”? Думаю,що ні. І якщо навіть у підліткових компаніях це,можливо,допоможе стати "своїм”, але аж ніяк не стане у пригоді,коли доведеться здобувати потрібну освіту чи зайняти гідне місце в конструкції суспільства. Вживання нецензурної лексики може призвести до того,що зможеш втратити найближчих друзів. Недарма давньогрецький філософ Піфагор говорив: "Бесіду варто вести так,щоб співрозмовників з ворогів робити друзями,а не друзів – ворогами”.<span>Ми не повинні псувати свою мову нецензурною лексикою,адже це отруює спілкування і сприяє деградації суспільства,що неможливо для держави,яка прагне самовдосконалення.</span><span>міні твір у публіцистичному стилі "Молодь і культура мовлення"
</span>