День рідної мови у школі- це свято для тих хто любит поважає, розмовляє, і не нехтує своєю рідною мовою. Сама у цей день беруть участь у святі учні, вони вивчають вірші, поезії, поеми, про рідне слово, рідну мову. Співають пісні, виготовляють стінгазети, і усе це присвячене саме українській мові, нашому рідному слові...До цього дня готуються не тільки учні а й самі вчителі, вони теж до цього прикладають максимум зусиль..
<u>Осінь</u> порозмальовувала дерева в саду.
Літо передало владу осінні.
Я пишаюся своїм другом тому,що він завжди підтримає мене у тяжкій ситуації,даси мені корисну пораду.Коли мені погано він мене веселить,і підбадьорує.
Я хочу йому подякувати за всі хвилини проведені разом,а ще..Мій друг дуже старанно вчиться І допомагає мені,інколи..Він любить природу,садить дерева,а я йому допомагаю,тому що краще у двох,ніж одному,як кажуть.
1. Вода в річці була настільки тепла, що не хотілося виходити на берег.
2. Час прийзду було розраховано, так щоб дібратися до дому засвітла.
3. Екскурсія була дуже цікавою, як ми і передбачали.
<span>Я відчинив двері на дзвінок. За дверима стояв захеканий мій друг – п’ятикласник Ігор. Ігор дуже любить тварин і пташок. Я подарував йому маленького їжачка, і хлопець приручив його так, що їжачок бігає за ним, як цуценятко. Була в нього ручна галка, що завжди сиділа в хлопця на плечах. Ще Ігор – власник голубів, що живуть у нього під ліжком. Коли мій друг зайшов, він подав мені невелику торбинку, в якій лежала малесенька пташка. Це одна з найменших наших синичок, яка зветься голуба синиця. Але київські птахолови називають її сенчиком. Звідки пішла ця назва, не знаю, але яка ласкава, пестлива назва! Правда, сенчик дуже гарний. У нього тім’я і потилиця блакитно-сині, вузенькі смужки над дзьобиком і над очима білі, вуздечка, смужки за оком і верх шиї темно-сині, животик і груди жовтуваті, хвіст і крила зеленкувато-блакитні. Отак розцяцькований наш сенчік! До того ж він меткий, непосидячий, цікавий, як сам Ігор. Секунди не посидить спокійно. Так сенчік став хазяїном квартири. Він увесь день літає з кімнати в кімнату, залітає у кухню і все підбирає якісь крихти, аби поїсти. Йому хочеться все бачити і знати, бо він дуже цікавий. Усі полюбили сенчіка, хазяїна квартири. А Ігор щодня забігає провідати свою веселу, жваву пташинку (За О. Копиленком).
</span>