Якби я був мишкою то я б покарав тим що поїв їх продукти які вони продавали, або б заховала а ті гроші знищила.
його хіба що на налигачі тільки затягнеш, тяжко працював на маленькому клапті
землі, що ледве могла прогодувати
його сім’ю, а
книжки купував. Бувало,
на ярмарку люди, спродавшись,
і до шинку
заглянуть, а він — ні-ні. 1 замість того щоб, як годиться
доброму господареві, хильнути чарку-другу й заспівати веселої, він купить на
виторгувані гроші книжку з малюнками та так же на неї дивиться, так її рукою
гладить, немовби хтозна-яке добро
придбав! 1 вдома ввечері
потім марно лій переводить, луплячи очі в ту книжку. А для
чого то? Не пан же який, не піп, навіть не писар з розправи, а простий собі
мужик! Хіба то мужицьке діло книжки читати!.. Головне ж, і до школи малим не
ходив, а оповідали, що то п’яниця дяк із сусіднього села за шкалик горілки
навчив його на біду літери складати. І ото відтоді Артем — як розуму рішився. І
громади став ніби цуратись, усе, знай,
сидить у своїй хаті,
пучкою по рядках у книзі водить і
губами ворушить. Ні, чисто тобі здитинився дядько!.. Проте, коли його жартома
питав хто, що він там у тих книжках знайшов, Артем охоче розповідав. І сміялися
ж потім люди, переказуючи один одному, як Артем вичитав у книгах, що японці,
приміром, збирають по горах пташиний
послід і тим
послідом землю угноюють,
а котрий японець багатіший, так
той і оселедцями свою землю здобрює.
А найбільше любив про птахів оповідати. І
тут же й сам «голос міркував, немовби радився з кимось.
Від покоління до покоління, із уст в уста, із книжки в книжку передаються оповіді про Григорія Сковороду. Його життєпис складали письменники, історики, філософи, а окремо від них із переказів і легенд творила привабливий образ багатюща поетична уява народу.
Те, що залишив він нам у спадщину, — це цілюще, життєдайне джерело, з якого черпають наснагу ще десятки поколінь. Григорій Савич Сковорода до самої смерті був мандрівним філософом, дав рідкісний приклад гармонії слова і діла, науки і життя. Він навчав, як жив, а жив, як навчав. Цей видатний просвітитель усього себе присвятив високій і благородній справі духовного пробудження українського народу.
Щастя... А що таке щастя? Для одних — це багатство, кар'єра, а для інших? На мою думку, щастя залежить від особистості, вона його кує протягом усього свого життя. Чимало є художніх творів і наукових трактатів, які по-різному пояснюють, у чому щастя людини.
Український філософ і просвітитель Григорій Сковорода вбачав щастя у праці, єднанні з природою, в чесному житті, у душевній злагоді із самим собою, у вільній і незалежній державі.
Видатний мислитель розвинув ідею "сродної праці", тобто такої, яка відповідає нахилам і здібностям людини. Саме в улюбленій праці бачив письменник єдиний засіб досягнення щастя. Коли людина працює за покликанням, тоді вона принесе найбільше користі суспільству, і така споріднена праця робить її по-справжньому щасливою.