У мене не друг, а справжній скарб. З Петром ми дружимо майже змалку, з дитячого садка. Він завжди був для мене взірцем людини, яка все вміє робити, тобто мастака на всі руки. Петя дуже тямущий до всякої роботи, в нього розвинене, як каже мій тато, інженерне мислення. Будь-яку роботу він виконує вправно, спритно, красиво. Він любить роботу, і його робота любить. Все він уміє, у нього золоті руки. Уявіть: якщо потрібно полагодити якусь річ, то передусім він подумає, а чи можна зробити це самому. В старому гаражі він влаштував справжню майстерню. Чого тільки там немає! Спочатку ремонтував свої та мої домашні речі, а згодом набув такої популярності, що уже й сусіди інколи звертаються з проханням подивитися, чого тече кран на кухні, чому електрична проводка іскрить. Мій друг – дуже цікава людина, він потрібний іншим, приносить багато користі своїй сім»ї та іншим людям: комусь поличку полагодить, а комусь з машиною допоможе. Він сам ніколи не сумує, і мені поруч з ним не сумно. З під його вмілих рук вийшло вже багато цікавих речей, і це приносить йому справжнє задоволення. Я у нього багато чому навчився, але найголовніше я зрозумів, що нічого не виникає само собою, до всього треба прикласти руки, віддати частку своєї душі.
Щедрий,хороший,добродушний,добросердний
У мене як у кожного є мрія. Я з дитинства мрію поїхати у Харків.
Говорять що це дуже красиве місто. Там є багато історичних памяток, біля яких можна сфотографуватися. Мені здається це найкрасивіше місто в Україні.
Така моя мрія- відвідати Харків.
Відповідь:Мама і тато змалку привчали мене правильно поводитися за столом: не класти на стіл лікті, користуватися виделкою та ножем, тощо. Мама завжди казала, що культурна людина і їсти буде культурно, навіть коли їсть на самоті. Цього року батьки вирішили відсвяткувати мамин день народження у ресторані. Тато заздалегідь заказав столик у ресторані "Театральний", що неподалік від театру.
Ми зайшли до ресторану, залишили верхній одяг у гардеробі та пішли до залу, де нас зустрів мертодотель. Він показав нам наш столик, де вже лежало меню. Ми почали вибирати страви. Коли ми визначилися з вибором, до нас підійшов офіціант і ми зробили заказ. Поки ми чекали на страви, ми слухали музику: у залі грав справжній джаз-оркестр. Тато й мама були у захваті, і навіть мені сподобалося кілька композицій, хоча я джаз не дуже люблю.
Їжа була дуже смачною. Ми їли, нікуди не поспішаючи, слухали музику та розмовляли. Потім тато побачив свого колегу, який теж прийшов зі своєю дружиною до ресторану. Тато й мама запросили їх за наш столик, щоб поспілкуватися. Виявилося, що ця пара святкувала річницю свого одруження. Ми їх привітали з цієї нагоди. Потім мама по секрету мені розповіла, що дружина татового колеги їй сказала, що я добре вихований, і ій було дуже приємно це почути.
Крім подарунка, тато купив нам всім квитки в театр, і після обіду ми пішли на виставу. Того дня давали "Гамлета". Ось так батьки мене привчають до культурної поведінки. Я дуже вдячний їм за це.
Пояснення:
Тому що