Моя вулиця
<span>Я проживаю у селі Великі Бірки, майже на його окраїні, на вулиці Євгена Коновальця.
Вона не дуже довга, проте широка. У кінці вулиці — сільський стадіон. Біля нього — пасовище, на якому випасають худобу.
Вулиця Є. Коновальця дуже гарна у будь-яку пору року. Влітку вона буяє зеленавістю високих тополь, які ростуть по обидва боки вулиці. Коли ввечері йдеш вулицею, тебе обдають дивні пахощі з кожного городу. Ніякі французькі парфуми не зрівняються із запахами городніх квітів!
Восени моя вулиця барвиста. Цвітуть чорнобривці, майори, айстри, хризантеми. Цієї пори вона пахне квітами і димом від спаленого листя та бадилля.
Але найбільше я люблю свою вулицю взимку. Все навколо біле-біле. Снігові шапки на хатах та деревах, сніговий килим на землі творять казкове диво. Взимку вулиця пуста: ні людей, ні худоби, ні птиці. Лише поодинокі перехожі та галасливі діти будять сільську тишу.
На нашій вулиці немає громадських споруд, лише одноповерхові будинки.
Раніше я жалкувала, що не живу у місті в багатоповерховому будинку. Але зараз розумію, що мешканці нашої вулиці — багаті люди, адже ми маємо власні садиби.
Єдине, що хотіла б змінити на своїй вулиці, — обладнати сучасний стадіон і збудувати невеликий кінотеатр.
Коли виросту, здобуду освіту, обов'язково докладу зусиль, аби мрія збулася, бо я дуже люблю свою вулицю.</span>
иип По - різному її називають: золотою, холодною, щедрою, розкішною,
дощовою, байдужою. Як би там не було – це прекрасна пора року. Поглянеш навколо
- зупинишся і неодмінно замилуєшся художником - жовтнем.
Зараз середина осені. Починається в цей час справжній листопад. Клени
осипаються від найменшого подиху вітерцю Деякі листки, засихаючи, скручуються в
дудочку. Коли розгорнути такий листочок, усередині у ньому тремтить кришталева
росинка.
<span> Почула я від старих
людей таку легенду. У давнину ковалі викували першу рушницю. І попала вона в
руки не дуже добрій людині, яка побачила веселих золотих птахів і вистрелила зі
зброї. Упавши <span> з птахів, золотий пух і пір’я
позолотили листя. Деякі листки почервоніли, стали плямистими, ніби кров птахів
(. Засмутилась від цього земля, заплакало небо, задощило Образилось на людину
птаство. Полетіло в теплі краї. Так народилась у природі осінь.</span></span>
Не дарма кажуть "Слово не горобець, вилетить-не спіймаєш". Словом можна образити людину, іноді навіть і убити. Перед тим як щось казати, потрібно подумати. Якщо сказати людині щось образливе, в її душі з'явиться рана. Таку рану називають душевною. Людині важко буде жити з цими словами. На мою думку не потрібно говорити багато непотрібного, краще подумати та красиво почати розмову. Людям буде цікаво розмовляти з вами і самому на душі буде приємно
Меліорація - меліоратор, меліоративні
Н.в.: школярик
Р.в.: школярика
Д.в.: школярику
Зн.в.: школярик, школярика
Ор.в.: школяриком
М.в.: у школярика, на школярику
Н.в.: робітник
Р.в.: робітника
Д.в.: робітнику
Зн.в.: робітник, робітника
Ор.в.: робітником
М.в.: у робітника, на робітнику
Н.в.: секретар
Р.в.: секретаря
Д.в.: секретарю
Зн.в.: секретар, секретаря
Ор.в.: секретарем
М.в.: у секретаря, на секретареві
Н.в.: тінь
Р.в.: тіні
Д.в.: тіні
Зн.в.: тінь
Ор.в.: тінню
М.в.: у тіні, на тіні
Н.в.: площадь
Р.в.: площаді
Д.в.: площаді
Зн.в.: площадь
Ор.в.: площаддю
М.в.: у площаді, на площаді
Н.в.: місто
Р.в.: міста
Д.в.: місту
Зн.в.: місто
Ор.в.: містом
М.в.: у місті
