Ну не бажала,тому що Павлусь був не самостыйною дитиною,його мати постійно доглядала,до 23 років його одягала, коли він захотів меду ,мати побігла по селу шукати його в засніжену погоду,а коли пришла додому з медом Павлусь відмовився від меду,мати після цього загинула, бо довго шукала мед в завірюху.Павлусь ,коли доріс до парубка,став такий гладкий, шкіра така ніжна наче у малятка . Тобто,мати не бажала Павлусеві щастя,вона його виростила не самостійним ,лінивим ..
1).Питання брата
2.)Суперечка дядька і небіжа
3.)Де знайти правду?
4.)Багатство дядька
5.)Необмірковане діло
6.)Розмова між чортами
7.)Допомога небіжа для людей
8.)Королівство
9.)Спроба дядька
10).Смерть дядька
Лишнее число 12
лишнее число 12
Скажи, будь ласка, автора)
<span>Любов — це найпрекрасніше почуття, яке може виникнути в людини. Почуття любові — це пробудження всього світлого і чудового в живій душі. Без любові ніколи не буде життя на землі. Це почуття святе, перед ним ніхто не встоїть. Кохання — це чисте і світле почуття людини. Якщо вона пережила це почуття, то по-справжньому щаслива. Кожна людина мріє про своє велике особливе кохання. Ці теми були вічними темами багатьох творів відомих письменників. Пригадаймо сонети Петрар-ки, Шекспіра, лірику Пушкіна, неповторне «Зів’яле листя» Франка, поезію Рильського, Сосюри, Павличка. Сяйво любові розлилося широко по його творах. Він змальовує любов до України, сім’ї, народів, любов до життя, людської доброти і краси людської душі. У нього в творах яскравими гранями промениться любов до природи, культури і найчудес-нішого її вияву — мови. В творах Павличка також іскриться любов до праці, пошана до людей праці, передусім хліборобської. Кохання молодої людини — героя віршів — чисте і справжнє. Воно переповнене прозорістю і ясністю думки, відкритим і щирим почуттям.</span><span>Прояв любові до рідного слова, мови поет зображає в багатьох своїх творах. Одним з таких творів є сонет «О рідне слово, хто без тебе я?» Поет каже, що кожна людина повинна дбати про збагачення і розквіт рідної мови, яка завжди є серцем розвитку суспільства. Павличко турботливо ставиться до рідної української мови, але надає великої уваги і пошани іншим мовам, які по-своєму прекрасні і милозвучні. Сонет «О рідне слово, хто без тебе я?» починається питанням, на яке автор в наступних рядках дає відповідь: «Осміяний людьми кретин — стиляга, мертвяк, оброслий плиттям саркофага, прах, купа жалюгідного рам’я». </span><span>
</span>
