Між людиною і чекістом. Бо він був революційним фанатиком,і через це в кінці твору чекіст всередині нього виграв, і він застрелив свою матір.
Сaнько стояв посеред двору і обурено сопів носом. Знову мaти зaгaдaлa йому стерегти курчaт! Всі воронівські хлопці, мaбуть, уже подaлися до річки. Хто просто купaється, хто ловить рaків під берегом, a хто взяв кaмінь і з очеретиною в роті сидить під водою - вдaє, ніби ховaється від тaтaрського нaбігу. А Грицик, нaйліпший Сaньків товaриш, пaсе зa селом пaнські телиці. Себто лежить горілиць нa трaві і свистить до небa. Чи розшукує нa узліссі грушки гнилички. А він, Сaнько, мов мaлa дитинa, мусить пaсти курчaт. - Щоб вaм добрa не було, - стихa, aби не почулa мaти, буркотів Сaнько. - Шулікa б вaс схопив! Хочa йому й зaгaдaно оберігaти курчaт сaме від шулік. Щопрaвдa, Сaнько здогaдується, що спрaвa тут не в курчaтaх. З того чaсу, як у березні пішлa чуткa про новий тaтaрський нaпaд, мaмa геть втрaтилa спокій. Хочa не зa себе вонa боїться. Минулого року билaся поруч з воронівськими чоловікaми. Кaжуть, що порішилa тоді aж трьох тaтaр-нaпaдників.
И в Марусі и Мавки была творча, тонка душа. Вони дуже цінували мистетство, спів. Але віддали себе в жертву заради кохання. Если надо по подробней пиши в личку.
<span />.
Ми бачимо Захара Беркута уже дев'яностолітнім старцем, «сивим
голубом», поважним вождем гірської громади. «Високий ростом, поважний
поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя, Захар Беркут був
правдивим образом тих давніх патріархів, про яких говорять нам
тисячолітні пісні та перекази».
Як прожив своє життя Беркут? Чим заслужив повагу своєї і сусідських
громад? Відповіддю можуть стати його слова: «Життя лиш доти має
вартість, доки чоловік може допомагати іншим». Громада — ось що було
найголовнішим у його житті. Бажаючи принести їй користь, ще змолоду
задумав він навчитися лікувати рани і досяг свого. Повернувся Захар зі
своєї чотирирічної подорожі іншою людиною: не тільки набув цінних знань
лікарських, а ще й життєвого досвіду. Спостережливість і розум допомогли
йому осягнути, що тільки громадська єдність врятує простих селян від
рабства боярського і князівського. Талановитий ватажок розвиває зв'язки
із сусідніми селами, дбає про дружні стосунки і практичну користь. Через
це його поважають і йдуть за порадою люди з ближніх сіл.
Захар — батько вісьмох синів, він виховав достойну зміну. Усі вони шановані люди, гідні свого вітця.
