Ідея:автор закликає холоднооким уміти бачити красу своєї батьківшини)
<span>"Згадую Борулю, хоч люди сміються з нього, бо їм
здається, що вони не такі чудаки, як Боруля, а коли гарненько
придивитися, то й сміятися нічого: хто б не хотів вивести своїх дітей на
дворянську лінію, щоб вони не черствий кусок хліба мали?!"
</span>
"Мати бідкалася, а мені радісно слухати музику крапель, що падали в старі дерев'яні ночви, і цинковий тазик."
<span>"Срібний чоловічок народився, мабуть, із крапель. Коли я запитав, як його звати, почувся звук «бумс!», і я зрозумів, що це — Бумс. Я не буду його чіпати, класти в коробку, як метелика, щоб не зашкодити."
</span> <span>"Матері лякають Сопухою дітей, які не хочуть спати. Я теж спочатку боявся, а потім перестав."
</span> <span>"Ні наступного дня, ні пізніше Адам не прийшов до греблі. Річка швидко розмила загату. Мені стало дуже сумно. Захотілося, щоб по ряд був друг."</span>
<span>"Раптом чую, як хтось мене запитує, з ким я говорю. Це мама. Вона переживає, що мені ні з ким і погратися — немає тут дітей. Але я, хоч і сам, побував уже і в печері, побігав у степу, ловив павука, словом, набігався, набалакався вволю."
</span> <span>"І досі не знаю, чи була така дівчина, чи я її просто вигадав."
</span>
<span>Тема: розповідь про Устима Кармалюка, який захищає інтереси інших людей.
Ідея: возвеличення месників, як борців за справедливість.
Жанр: історічка пісня.
Епітети: славних хлопців, хлопці хороші, світ великий, світ розкішний.
Метафори: прийшла туга до серденька, сонце сходить.
Порівняння: "А мене Кармалюка, як звірюку гонять".
Повтори: дзвони дзвонять, світ великий, при дорозі подорожнього.
Риторичні запитання: "Зібрав собі славних хлопців, - що ж кому до того?", "Прийшла туга до серденька, як у світі жити?".</span>
