1.Люби природу, а не себе.
2.Будь чуйним до природи,як мама до тебе
<em>найбільш ціною те,що Роксоляна надзвичайно розумна.Вона знала кілька мов і завдяки цьому могла вільно спілкуватися з послами інших держав,листувалася з правителями ПОльщі,Венеції та Персії.РОксоляна давала слушні й мудрі поради самому султанові,це жінка,яка була світською людиною.Так мало того що вона не тільки не закривала свого обличя,як це було прийнято у мусульманок,а й навіть дозволяла малювати свої портрети відомим у той час художникам.Також Роксоляна займаласябудівництвом споруд і одогонів,брала участь у воєнних походах на рівні чоловіків(була присутня під час облоги турками Родосу,Білгорода,Відня) і разом із Сулейманом правила Османською імперією.Цим вчинками вона показує себе з хороброго боку,це мені й найбільше сподобалося.Авже ж Роксоляна не могла не мати негативних рис,тим більше в такі жорстокі часи й у такій швидкій на розправу державі,як Туреччина,але всі її вчинки були рішучими,і оцинювалися як найвище,тому що не ккожна жінка була спроможна на таке.
-------------------------------------------
незнаю,я написала ось такий твір,та отримала 11,можливо щось із цього тобі і знадобиться:)
а,і якщо є помилки,то вибачай)</em>
Кожну людину, що виявила хоробрість , самовідданість і відвагу можна вважати героєм, а вчиноктакої людини можна назвати подвигом.
Людина протягом свого життя робить багато різних вчинків: добрих і поганих, буває байдужою до чужого лиха, або протягає руку допомоги. Інколи ризикуючи своїм життям незважаючи на небезпеку йде на подвиг.
Вчинок п’ятирічної дівчинки Насті Овчар, близько семи років тому, сколихнув всю Україну. Через несправний димохід у будинку загорівся диван, а вдома були лише дві сестрички. Дівчинка не вибігла з палаючої кімнати, рятуючись від вогню. Настя не змогла залишити сплячу дворічну сестричку. Дівчинка намагалася загасити пожежу сама, збиваючи полум’я м’якою іграшкою. Коли зайчик загорівся, вона спробувала збити полум’я голими долоньками, але все було марно. І тоді вона розшукала в диму молодшу сестричку і винесла її з палаючого будинку. Внаслідок пожежі Настя отримала вісімдесят відсотків опіків шкіри. Життя дівчинки висіло на волосинці, лікарям вдалось її врятувати.
<span>Мене вражає почуття відповідальності і великої </span>любов<span>і цієї маленької дівчинки. Настя змогла протистояти страху, болю. Вона хоробра і мужня, щира і любляча. Маленька дівчинка з великим серцем і красивою душею. Вся країна вважає її вчинок справжнім подвигом, я вважаю її героєм.</span>
<span> Мы часто всей семьей бывали в лесу. Однажды, катаясь на лыжах, в чаще видели лося. Казалось бы, лось - обыкновенное животное для татарстанской природы. Но, когда он стоял недалеко от нас, задевая крупными рогами обсыпанные пушистым снегом ветки деревьев, какой восторг охватил нас! И мы шепотом говорили друг другу: "Смотри, смотри - лось". Невольное уважение зародилось у нас к лесу в целом, который мы воспринимали как дом для многих животных и птиц и куда мы пришли как бы в гости. И такие необычные лесные встречи у нас случались не раз. Как-то старшему сыну в школе дали задание написать сочинение об осеннем лесе. В сентябре мы всей семьей сели на велосипеды и поехали в лес за грибами, заодно было решено набраться впечатлений для сочинения.
Оставили велосипеды в укромном месте, а сами пошли по лесу искать грибы. Я останавливала сыновей и обращала их внимание на красоту осенней природы: мы любовались пышными елями, высокими соснами, покрытыми золотыми листьями березами и красными осинами, укромными полянами.
Но вот мы со старшим сыном не то чтобы заблудились, но остались одни в зарослях леса, стали кричать "ау, ау!", вышли на колею с крутым поворотом. Вдруг услышали топот, остановились. И тут прямо на нас выскочил крупный серый заяц с длинными ушами и такими же длинными пружинистыми ногами. Видимо, он испугался наших криков. И люди, и заяц от такой неожиданной встречи застыли на месте и несколько секунд смотрели друг на друга. Наконец серый опомнился и боком в высоком прыжке нырнул прямо в кусты.
Как же часто потом мы рассказывали родным и друзьям об этой удивительной встрече, с восторгом вспоминали, какие у зайца были глаза.
- Большие и косые, - убеждал сын, - а ноздри ходили ходуном. И еще он громко дышал, наверное, от страха.
Замечательное сочинение о лесе написал сын. Он получил за него пятерку и потом еще долго хранил эту школьную тетрадку.</span>
Г: наполягання матері одружити доньку зі старим - перетворення дівчини на тополю - дівчина у ворожки - умивання біля криниці, поки півні не співали
