Разом із величними постатями історичних діячів визвольного руху, захисників рідної землі, героїчних месників з народу в творчості Тараса Григоровича Шевченка постає тема нелегкої жіночої долі. Образ жінки-коханої, жінки-матері часто зустрічається в Шевченкових творах. Для поета жіноча доля не просто була темою творчості, це було наболіле питання його життя. Вирісши сиротою, Тарас Григорович не знав що таке материнська любов, турбота й ніжність. Зате добре відчував бійку і лайку мачухи. Навіть ставши вільним, поет так і не одружився, не завів сім’ї. Ніхто не чекав його в теплій затишній оселі, нікому було вилити свою душу. Саме тому він так щиро співпереживає героям своїх творів.
Доля жінки-кріпачки у Шевченкових творах завше була трагічною, бо саме такою вона була в жінок, котрі зустрічалися поетові у житті. Важка праця, страхітливі умови життя, знущання – усе це знайшло відображення у Шевченкових творах «Наймичка», «Утоплена», «Катерина», «Причинна».
Поет часто порушує проблему долі дівчини-покритки. Скільки таких скривджених дівчат ми бачимо у його творах! У кожній з них є власна історія нещасного кохання, загубленого з вини «паничів-москаликів». В ній страчене або безповоротно скалічене життя молодиці.
Улюбленим жіночим образом у поета був образ матері з дитиною. Він завжди співчував дітям, страшенно їх любив.
Отже, жіноча доля була для Тараса Шевченка перш за все трагедією особистою, проблемою, що торкнулася ніжних струн Кобзаревої душі.
<span>
Твір-роздум на тему «Добрі вчинки»Я знаю сучасне прислів’я: «Одне добре діло цінніше ста проповідей». Я з цим абсолютно згоден. Мало навчати добру та «читати мораль» іншим. Потрібно ще робити дійсно важливі, корисні для людей справи. А це не всі люди вміють.Наприклад, багато хто з нас співчуває безпритульним тваринам. Ми любимо подивитися в Інтернеті сльозливі картинки з їхніми зображеннями. Але мало хто годує цих тварин, бере їх до хати, лікує або організовує для них притулок.Іноді хороші та добрі слова самі собою стають корисною справою. Наприклад, ваш друг чимось засмучений. А ви втішаєте його, даєте корисні поради, просто розважаєте, дякуєте за все, що він вам зробив хорошого. Але все одно слово не має такої ваги, як добра справа. За гарними словами не завжди стоїть справжній корисний вчинок.Загалом, я вважаю, що доброта - це перш за все діло. До того ж справжній добрий вчинок завжди робиться безкорисливо. Воно чимниться «за порухом душі». Доброта може виявлятися і в малих вчинках, необов’язково у чомусь великому. Наприклад, варто приготувати вечерю втомленій після роботи мамі, захистити слабкого. Або власноруч посадити клумбу у запиленому місті.Доброта дійсно починається з малого. Хоча з часом людина буде здатна творити і великі справи. Як мати Тереза, наприклад, яка допомагала мільйонам бідних та хворих людей.<span>Добрі вчинки приностять радість не тільки оточуючим людям, але і тому, хто їх робить. Без добра життя нещасне. На цю тему в народі існує ще одне прислів’я: «Зле тому, хто добра не робить нікому».</span></span>
Краса минеться, а розум пригодиться.Краси на тарілці не крають.Красне личко – серцю непокій.Красу за плечима не носити, аби хліба не просити.На красуню дивитись любо, а з розумною жити добре.На красивого дивитись гарно, а з розумним жити легко.Не краса красить, а розум.Не шукай красоти, а шукай доброти.Робила не робила, аби двір закрасила.Три речі скоро минають: луна, веселка і дівоча краса.Хоч не з красою, аби з головою.Гарна дівчина швидше сподобається всім, ніж одному.Нашій Горпині гарно і в хустині.Гарний, як спить, та ще й лицем до стінки лежить.
Нашому народові завжди були притаманні чуйність, доброта, милосердя.
Вважалося цілком закономірним і природним допомогти нещасному,
знедоленому, дати притулок бездомному, поділитися з голодним шматком
хліба, захистити скривдженого, немічного або старого. У житті людей
необхідні чуйність, доброта, і не тільки для тих, хто її потребує, а і
для тих, хто нею ділиться. Допомогти людині може навіть добре слово.
Але
не всі люди прагнуть допомогти одне одному в горі, є й такі, хто
намагається нажитися на чужому нещасті. Зустрілися такі й Климку — це
Бородань, який намагається купити плаття вчительки за безцінь,
Бочончиха, яка не поділиться і навіть сухарем, а також ворожка та
поліцаї. Та все одно добрих людей на світі більше.
Климко подолав
шлях аж до Слов’янська, голодний та босий. А там він на ринку врятував
дівчину під час облоги, назвавшись її братом. Хлопчик не зміг би вчинити
по-іншому, бо він був милосердним і думав більше про інших ніж про
себе. Навіть коли Климко був у тітки Марини, яка його лікувала в гарячці
і потім хотіла залишити у себе, сміливий та самовідданий хлопчик не
погодився, бо відчував відповідальність за життя близьких йому людей.
