Народна творчість художнє, народне мистецтво, фольклор, художня творча діяльність трудового народу; створювані народом і що існують в народних масах поезія, музика, театр, танець, архітектура, образотворче і декоративно-прикладне мистецтво. У колективній художній творчості народ відображає свою трудову діяльність, суспільний і побутовий устрій, знання життя і природи, культи і вірування. У Н. т., що склався в ході суспільної трудової практики, втілені переконання, ідеали і прагнення народу, його поетична фантазія, багатющий світ думок, відчуттів, переживань, протест проти експлуатації і гніту, мрії про справедливість і щастя. Що ввібрало в себе багатовіковий досвід народних мас, Н. т. відрізняється глибиною художнього освоєння дійсності, правдивістю образів, силоміць творчого узагальнення.
Багатющі образи, теми, мотиви, форми Н. т. виникають в складній діалектичній єдності індивідуальної (хоча, як правило, анонімного) творчості і колективної художньої свідомості. Народний колектив століттями відбирає, удосконалює і збагачує знайдені окремими майстрами рішення. Спадкоємність, стійкість художніх традицій (в рамках яких, у свою чергу, виявляється особиста творчість) поєднуються з варіативною, багатообразним перетворенням цих традицій в окремих творах.
А вот Художня література: все навпаки. Вона має в творі автора, який пиши за своїм жанром, своєю мовою, пиши різні художні засоби, Твори передавалися з уст в уста людини.
