Алегоричний образ білого коня Шептала став у оповіданні символом особистості, яка виділяється з натовпу і відрізняється від оточення. Читаючи твір, розумієш, що думки коня, які висловлює в оповіданні письменник, — то думки справжньої, особливої, неординарної людини, а зовсім не тварини. У суспільстві таких людей часто називають «білими воронами», тому навіть біла масть героя оповідання обрана не випадково і є своєрідним натяком на цей відомий вислів.Кінь Шептало відчував свою неординарність, він пам’ятав, що його мати працювала в цирку, пам’ятав і розповіді про своїх предків — диких білих коней. Але попри ці знання йому доводилося зливатися з табуном. Це Шептало робив для того, щоб уникнути вибору, щоб не впасти в око жорстокому табунщику Степанові, щоб уникнути навіть його гострого погляду.Однак, прагнення Шептала сховатися було викликане зовсім не бажанням стати частиною єдиного, але безвільного табуну. Його гнітила принизлива робота пересічних колгоспних коней, йому було огидне відчуття близькості пітних крупів табуна, якого навіть на водопій ганяли не до річки, а до колодязного корита. До речі, це теж підкреслює обмеженість світу, у якому доводилося жити Шепталові.Автор оповідання ніби звертається до свого героя із запитанням: «Чи зможе він усе життя бути позаду непривітного конюха, бігати серед спітнілих колгоспних коней, пити з корита скаламучену воду і постійно уникати натовпу?». Та незабаром з’являється і відповідь: білий кінь Шептало все-таки показує свій норов і з загорожі тікає до луків. На просторі від відчуває себе таким же вільним, як і його предки — білі дикі коні. Він купається у річці, лежить на траві, пасеться
Историческая память всегда имеет очень важное значение для человечества. Историческая память хранит в себе всю историю народа. Благодаря таким деятелям и писателям как Тарас Шевченко каждый человек может ознакомиться с историей народа. Читая работы этого поэта можно узнать много интересных и важных событий и подробностей жизни предков.
У творі розповідається про юнака павлуся з козацького роду Судаків та його сестру - Ганусю. Про те, як в їх рідному селі стався набіг татарів,його рідних вбили,сестру забрали у полон ,а сам він утік до козаків поблизу селища . так подорожуючи від одного козацького поселення до іншого ,він мріяв визволити свою сестру з турецького полону в Криму .Випадково потрапивши у полон до харциза,степового розбишаки ,він був проданий в турецьке село Коджамбаку сину місцевого ефенді - Мустафі. Там хлопець
познайомився з невільником Остапом Швидким, став розпитувати про
можливість утечі.
В один деньйому майже вдалося утекти на коні,але по дорозі додому його запідозрив один татарин і Павлуся повернули до селища та майже побили нагаєм.
.Перед присудом він почув від одного пана, що син вельможі, Девлет -Гірея, безвісти зник в Україні.Павлусь сказав ,що знає про долю його сина, і хлопця повезли до Девлет-Гірея.Там він сказав що про долю сина(Мустафи) знає його сестра Гануся,що в криму.Дівчинку швидко розшукали,привели до вельможі,вона розповіла де знаходиться Мустафа.Через певний час син сповістив що живий і потім приїхав ,цілий і неушкоджений.І за це Девлет-Гірей подарував волю Павлу,Ганні і Остапу Швидкому,козаку що був у рабстві з Павлусем.
