<span><u>Тичина
Павло Григорович </u><span> народився 27 січня 1891 року в селі Пісках на
Чернігівщині в сім’ї дяка. Навчався в бурсі (хлопець мав чудовий слух і голос, тож співав у монастирському хорі),
потім у Чернігівській духовній семінарії
та Київському комерційному інституті. Під час навчання в Чернігові молодий
талант взяли під крило М. Коцюбинський та В. Cамійленко.</span></span>
<span>
Збірка
„Сонячні кларнети”, надрукована 1918 року, стала надзвичайною подією не лише
для української, а й для всієї слов’янської літератури, принісши нову мелодику,
нову форму, нове світовідчуття. </span><span>
Наступні
збірки „Замість сонетів і октав”(1920), „Плуг”(1920), „Вітер з України” (1924)
підтверджують визначне місце П.Тичини в українській поезії. Під час Другої
світової війни, коли саме буття народу було під загрозою, поетична сила Павла
Тичини вибухнула у віршах „Я утверждаюсь” і „Матері забуть не можу”.</span><span>
Помер
П.Тичина 16 вересня 1967 року.</span><span>
У
1973 році встановлено літературну премію імені Павла Тичини.</span><span>
Поруч
із суто дитячими віршами П. Тичини: „А я у гай ходила”, „Хор лісових
дзвіночків” – його пейзажні мініатюри здавна стали класичними зразками поезії
для дітей. Перу П. Тичини належать казки, написані за мотивами українського
фольклору: „Кожум’яка”, „Дударик”, „Івасик-Телесик”, „Як Дуб із Вітровієм
бився”, „Дума про трьох вітрів”, а також переклади та поетичні переспіви казок
Максима Танка (з білоруської); Алішера Навої (з узбецької) та інші.</span>
І перед нею помолюсь,
мов перед образом святим
тієї матері святої.
Нічого кращого немає,
Як тая мати молода
З своїм дитяточком малим.
<span>Тема трагічної жіночої долі намітилась уже в ранній творчості молодого Тараса Шевченка, і зрештою вона посіла одне з найважливіших місць у його «Кобзарі». Звичайно, що проросла ця болюча тема з трагічних обставин особистого життя поета. Перед його очима повсякчас поставала злощасна доля матері-кріпачки, що «...молодою у могилу нужда та праця положили», раннє сирітство, нужденні поневіряння самого Тараса, безталанне наймитування рідних сестер, що «...в наймах виросли чужих, у наймах коси посивіли».</span>
Який цікавий, дивовижний, казковий і фантастичний світ! Саме він дозволяє нам сприймати його із захопленням.Русалки, водяники, потерчата та багато інших істот живуть, як люди.Тому письменники намагаються у своїх творах відобразити фантастичні уявлення про світ, природу і людське буття. Кожна легенда сприймається читачем (слухачем) як реальна подія.Ось так мене вразив цей твір.
Газета – періодичний опублікований документ, що складається з випусків
(номерів), які виходять через певні проміжки часу, і містять офіційні
матеріали, оперативну інформацію, статті з актуальних
суспільно-політичних, виробничих, наукових питань та літературні твори і
рекламну інформацію. Випуски (номери) періодичного документа однакового
оформлені, мають номер або дату виходу і, як правило, однаковий обсяг та
формат. Кількість номерів протягом року є однаковою.Потреби суспільства в інформації, що в свою чергу, свідчило про зміни в
суспільстві та про формування і розвиток на різних рівнях все більш
різнобічних культурних інтересів, які вимагали різноманітних повідомлень
– від фундаментальних наукових праць до фактів повсякденного життя
надалі поштовх до створення газети.В першій половині 16 ст. в центральних та периферійних представництвах
значних торгівельних підприємств вже функціонували вісники та бюлетні,
які містили інформацію політичного і економічного змісту. Спочатку це
були рукописні документи, які лише в кінці 16 ст. за ініціативи деяких
передбачливих видавців та друкарів перетворились в “книги новин”.Самою стародавньою з “книг новин” про яку є відомості називається “The
treve encountre”; це англійська книга новин не була виданням,
присвяченим економічній тематиці, а являла собою хроніку подій і
складалася з дванадцяти сторінок. Віддрукована була в Лондоні в 1513
році.Згодом книги новин не забарилися перетворитися в аркуш новин і набути
хоча і обмежений, але все ж таки більш-менш різноманітний зміст. Тоді ж
з’явилась тенденція надавати аркушам новин деяку періодичність виходу.
Це було зародження газет, які в Венеції та у Франції отримали назви
<span>“Аввізі” та “Газзетт”, а в Англії їх називали “Ньюс пейперс”. </span>
Щотижневик “Авізо-Релацьон одер Цайтунг”, що друкувався в Страсбурзі в
серпні 1609 року, має вигляд першої друкованої газети в сучасному
розумінні цього слова. Однак, широке розповсюдження газета отримала
тільки напочатку 19 ст., коли почали з’являтись перші провінціальні,
<span>приватні газети. </span>
Газета містить текстову інформацію. Характер змісту газети значно
відрізняє її від інших видів документів. Значний вплив на зміст газети
спричиняє динамізм процесів суспільного життя. Газетні видання
відтворюють те, що відбувається зараз, газетна інформація відображує
<span>теперішні події сьогодення та факти повсякденного життя. </span>
Газети розрізняються за періодичністю виходу в світ (щоденні,
щотижневі); за читацьким призначенням можуть бути розраховані на
масового читача або на спеціалістів; за розповсюдженістю розрізняють:
загальнонаціональні (всеукраїнські); центральні; регіональні (виходять і
розповсюджуються в межах окремого району; місцеві (обласні, міські,
районні, корпоративні (виходять і розповсюджуються в межах підприємства,
<span>закладу, компанії).</span>
