1. Не візьмешся за роботу - робота сама не зробиться .
2. Ллється Лета сльозами в своє підземелля врочисте, у небі синіють самотні мої журавлі .
3. Ударив велетенський дзвін - від його громового рокоту затремтіли люди, дерева, земля .
4. Хочеш від людей шаноби - любов і гнів бери у путь .
5. Зацвітає ліщина - час виставляти вулики на пасіку.
6. Трава, як очерет, вище голови — не продерешся.
Слухаючи розповіді моїх батьків про те, яке у них було дитинство і як вони жили колись, я задумуюся про своє існування. Мені хочеться також бути такою веселою, щасливою і безтурботною. Звичайно, що у моїх предків не було таких покращених умов побуту, не існувало інтернет-зв`язку, не мали такого високого розвитку технологій. Проте люди були більш дружніші, веселіші, більш згуртовані, хоча, звісно, у той час також мали місце певні проблеми. Мені здається, що тодішня молодь була більш впевненою у своєму майбутньому, планували, здобували, розвивали.
А для мене сьогоднішня дійсність зі своїм технологічним прогресом у всіх сферах не є такою прекрасною, безтурботною, надійною. Виною моїх вагань стала несправедлива війна на Сході, яка зачепила увесь світ. Братська країна вирішила, що має право відбирати у нас щасливе дитинство, руйнує наші плани і сподівання, посягнула на спокійну старість літніх людей. Люди, з якими мої батьки були колись як рідні, сьогодні стали ворогами; ніхто не міг собі колись уявити наших побратимів зі зброєю в руках проти нас. А ми, діти наших батьків-прадідів, дізнаємося що таке війна з росіянами, з котрими колись наші предки пліч-о-пліч відбивали ворога-загарбника. Усе це – жахливі речі, які важко сприймаються і, які нелегко усвідомити.
Згідно з оригіналом цього історичного документа ми зробили висновки щодо життя людей в даний період історії України.
Низький високий. влтітку взимку. зліва зправа