Кожень день після занять я витрачаю свій вільний час на е шоб зробити уроки.Це мені якось приносить обов"язковість .Я користуюсь підручниками ,книгами ,питаю батьків,дивлюсь в інтернеті.Я дуже люблю писати твори ,може я якось себе так уявляю письмеником .Коли я вчу вірши мабуть я себе відчуваю якимось оратором.Я гадаю що готування уроків ,який займає мій час дуже важливий!
1.нечемний-чемний, Батьківщина- чужина
2.враз-вмить,одразу; спершу-спочатку, по-перше
3.низько
- Сьогодні я попрошу бути вас чемними і уважними на уроці, як ніколи. - сказала вчителька, дивлячись кожній дитині в очі. - Ми будемо говорити про Україну. Про наш рідний край.
Враз в класі запанувала тиша і вчителька усміхнулась. Написавши на дошці такі знайомі до болю слова "Моя рідна Україна", вона підійшла до дітей.
- У кожного з вас свої уявлення про наш край, про наші ліси, степи і ріки, про нашу мову і звичаї. Я вважаю, що кожен з вас має право висловити свою неповторну і важливу думку. Адже ви наше майбутнє.
Голос вчительки бринів, тремтячи, як колосок від вітру. І тільки тишина класу і безліч піднятих рук давали цьому колоску натхнення і розуміння, що він ріс і жив не даремно.
- Минулого року ми їздили з бабусею до санаторію і там при вході висіла табличка " Україна плекає про вас". Нам там дуже сподобалось, тому я вважаю, що Україна найкраща.
- А ми вчора ходили до зоопарку і я краєм вуха почув розмову двох дядьків, що на Україні багато лісів, полів, які принесуть їй в майбутньому користі, досить тільки їй розвинутися. Адже Україна така молода держава, яка достигнула успіху і добилась хорошого і вільного життя.
- А я коли хворіла, то про мене піклувалась вся родина. Ніхто не порушував мій спокій, ніхто не заважав мені, і навпаки всі мені старались догоджати. Тому я впевнена, що Україна - це країна хороших, турботливих і вірних людей, які завжди прийдуть на допомогу.
З очей вчительки полилися сльози, вона навіть не сподівалась на такі слова. А в голові продовжувала життя одна єдина думка " не даремно я прожила свій вік". А маленькі учні продовжували висловлювати свої думки навіть не замітивши на очах вчительки сльози радості.
<span>Архітектура Софії Київської зачаровує. Не може залишити байдужим і внутрішнє оздоблення храму: мозаїки, фрески, різьблені плити, усипальниця Ярослава Мудрого. Перлиною світового мистецтва є мозаїки Софії Київської. Над ними працювала артіль з восьми художників. Вони зробили цю роботу за три роки. Центральний образ собору – Марія-Оранта. Ця мозаїка виконана особливо майстерно. Марію-заступницю вважали захисницею Києва, як тоді казали, «непорушною стіною», крізь яку не перелетить жодна стріла, жодний спис… Мозаїки Софії Київської є прикладом надихаючої сили мистецтва.</span>
"Мамо, я так люблю тебе",- говорив Віталик.
Лис Микита хвалився: "Я прийду в місто і вкраду курку".
Василько поцікавився: "А хто живе в цьому будинку?".
"Ти дуже добра дівчинка",- дякувала Маринці бабуся.