Любити потрібно рідну країну.
Мріяти про кращу надію.
Потрібно краще думати перед тим як щось робити.
Біля лісу зручно розташувалась розлога верба. Її віти немов хотіли полоскотати воду,і після кожної невдалої спроби сумно похилялись над нею. Сонце,здавалося,аж усміхалося,коли своїми променями діставало землі. Трава розкішно вляглася на грунті,і виспівувала з легеньким вітерцем пісні. Соловей пролітаючи над річкою весело витанцьовував у небі,а легенькі літні хмари пливли човниками по блакитному просторі. Вода у річці гралася сама з собою,то припливаючи,то віддаляючись від берега. На вербі висіла гойдалка. Вона немов пташеня вчилася літати,а вітерець,як той тато,підтримував та гойдав її. Сонечко потроху почало готуватися до сну. Все стало тихим. Водичка більш не гралася,а сонно пересувалася з одного місця на інше. Хмари порідшали,а небо стало приємно-рожевим. До лісу влетіла зграя диких птахів,та повсідалася на гіллі дерев. І тільки ніжний соловейко прилетів до свого улюбленого місця,та почав тихенько щебетати. Він сів на одиноку вербу,що й досі не могла дістати до води і полоскотати її.
мени подобаеться читати книжки про природу бо у них багато про тварин.
за допомогою цих книжок я дизнаюся багато цикавого
Ответ:
Я довго пам'ятатиму той день, коли вперше в житті переступив поріг школи. Це був надзвичайно святковий день. Велика, блискуча від сонячного проміння класна дошка, грудочки білої крейди, тривожні й хвилюючі звуки дзвоника здавалися мені дивовижними.
Я довго шукав свій клас, тому ввійшов до нього майже останнім. Сісти довелося на останній парті. Почав хвилюватися, що не почую вчителя, що не вистачить підручника. Так і сталося. Після привітання учителька почала роздавати по дві книжки на кожну парту. Всі жадібно хапали, починали невміло читати і милуватися малюнками. "Зараз дійде черга й до мене", — казав я собі. Аж ось на парту учителька поклала всього один підручник, який довелося ділити з синьооким дівчиськом.
Чомусь тоді мене ця подія дуже засмутила, а сльози, як я їх не ковтав, все-таки покотилися. Як пізніше з'ясувалося, ту дівчинку, що не пройнялася моїм горем, звали Даринкою. Тоді вона мені якось іронічно й байдуже прошепотіла: "Ну, забери той Буквар, якщо хочеш, я його давно вже прочитала з бабусею".
Навіть не знаю, що мене тоді більше вразило: те, що підручника не вистачило, чи те, що я ніколи ще не читав того Букваря.
Ні́жин — вузол залізничних та автомобільних шляхів, районний центр Ніжинського району Чернігівської області, друге за величиною місто обласного значення, що розташоване на берегах р. Остер за 80 км від обласного центру. Чисельність населення складає 71 тис. осіб. Згідно з останнім переписом населення 2001 року, українці становили 93,47%, українською розмовляє приблизно 90% мешканців Місцевість, на якій розташовано сучасне місто, була заселена ще в глибоку давнину. Про це свідчать виявлені археологами в околицях міста стародавні поселення доби бронзи, ранньої залізної доби та давніх слов'ян, а також неодноразові знахідки скарбів давньоримьских монет перших століть н. е., ювелірних прикрас IV—V ст. та давньоруських срібників Х-ХІ ст. Під час археологічних розкопок в Ніжині, що розпочалися у 1989—1991 рр. на території міста знайдено сліди двох давньоруських городищ (урочища «Замок» та «Городок») та багатьох сільських поселень Х-ХІІІ ст.
Выбери
