Характеристика Петра На частку головного героя випало велике випробування: він сліпий від народження, і повинен поступово прийти до розуміння своєї цінності і потрібності в цьому світі. Спочатку йому складно спілкуватися з однолітками, але поява в його житті Евеліни приносить йому чимало приємних хвилин: він знаходить подругу, близької людини. По суті, Петро хоче знайти своє місце в житті, але спочатку йому потрібно прийняти факт власної сліпоти. Довго він не може змиритися з тим, що не такий як усі, що не бачить світ. Він повинен прийти до розуміння того, що володіє великим талантом, і захотіти його розвинути до високого рівня. Багато в чому досягненню цієї мети сприяє вплив дядька Максима, який вигадує для племенников нові випробування. Ми бачимо, як з недовірливого і невпевненого юнаки Петро поступово стає сильною людиною, люблячим життя. Коли він перестає жаліти себе і починає дихати на повні груди, результати не змушують на себе чекати: і ось Петро вже сліпий музикант. Короткий зміст історії розповідає про те, як у нього утворюється сім'я, особисте щастя. Характеристика Евеліни Це була мудра і добра дівчинка, розвинена не по роках. При першому знайомстві можна помітити її незворушність і спокій, з яким вона дивилася на звичайні речі. По відношенню до Петра вона ласкава і прониклива. Недарма в ній одній в дитячі та юнацькі роки сліпий бачив відраду і втіху. Евеліна - перший і єдиний друг Петра, згодом його кохана. Їхні стосунки гармонійні, з часом вони тільки міцніють. Евеліна завжди сприймала біль Петра як свою власну. Момент, коли вона дізналася, що він сліпий, запам'ятався їй на все життя: вона плакала над цією обставиною так, немов хлопчик (в ту пору ще незнайомий) був її близьким родичем або другом.
В городе Стокгольме живет самая обыкновенная шведская семья Свантесон, состоящая из пяти человек – папы, мамы и трех ребят: Боссе, Бетан и Сванте (которого все называют Малышом). Малыш – самый обыкновенный семилетний мальчик, но жизнь его сильно меняется после знакомства с необыкновенным существом по имени Карлсон.
Этот маленький, толстенький, самоуверенный человечек в первый же день демонстрирует Малышу свои навыки по запусканию паровых машин, при этом участь, постигшая новенькую машину Малыша (а она взорвалась на мелкие осколки), его совершенно не волнует. «Пустяки, дело житейское!», — говорит Карлсон, и обещает Малышу новую машину взамен испорченной.
Мальчик, восхищенный своим новым другом, рассказывает о нем родителям, но наталкивается на непонимание и недоверие. Конечно же, взрослые уверены, что друг Малыша не настоящий, а только воображаемый (ведь иногда детям свойственно придумывать себе несуществующих товарищей и сваливать на них вину за свои проделки). Но для Малыша все это не важно, ведь теперь у него есть друг, с которым можно веселиться, проказничать и играть (ведь Карлсон – лучший в мире во всем, в том числе и по играм), и за это ему можно простить все капризы и эгоистичные поступки.
Вместе они посещают маленький домик, в котором живет Карлсон, а потом отправляются на прогулку по крыше, во время которой энергичный толстячок умудряется не только успокоить плачущего ребенка, но и спасти приезжего деревенского парня от двух жуликов, Филле и Рулле. Кстати, нашим героям предстоит еще не раз встретиться с этими ворами, и из каждого противостояния Карлсон выходит победителем.
После нескольких невероятных приключений, пережитых двумя друзьями, маленьким мальчиком и «мужчиной в самом расцвете сил», Малыш окончательно привязывается к Карлсону. Одним из счастливейших дней в жизни Малыша становится его День Рождения, когда родители дарят ему собаку Бимбо и наконец знакомятся с таинственным Карлсоном.
После того, как Малыш отказывается от путешествия на пароходе, не в силах расстаться с Карлсоном на целых две недели, в дом Свантесонов приезжают фрекен Бок («домомучительница» Малыша) и дядя Юлиус. Малыш не в восторге от случившегося, но ради того, чтобы продолжать играть с Карлсоном, он готов на любые жертвы.
Карлсон же горит желанием познакомиться с гостями Свантесонов, и, само собой, не упускает случая немного пошалить: выводит из себя фрекен Бок и дает в честь приезда дяди Юлиуса громкий «салют» (в виде выстрела из пистолета), после чего несчастный пожилой господин падает в обморок. Конечно, этими выходками Карлсон настраивает их против себя, но после того, как самый лучший в мире укротитель жуликов ловит воров Филле и Рулле и невольно провоцирует развитие романтических отношений дяди Юлиуса и фрекен Бок, он приобретает в их глазах статус чуть ли не героя.
<span>Повествование обрывается на самом, казалось бы, интересном месте, тем самым давая волю фантазии читателя. Ведь на этом приключения Малыша и Карлсона, вне сомнения, не заканчиваются.</span>
Добро не лежить на дорозі, його випадково не знайдеш. Добра людина в людини вчиться. Ч.Айтматов.
Коли твориш добро, сам відчуваєш якесь радісне задоволення та природну гордість, яка є супутницею чистого сумління. М.Монтень
Що людина розумніша та добріша, то більше вона помічає добра в людях. Б.Паскаль
Коли ти маєш вчинити щось погане, сім разів подумай – і не вчини, а добро роби не думаючи. М.Рильський
Лише на добро земля обізветься добром М.Сингаївський
Добрий розум робить легким буль-який спосіб життя. Г.Сковорода
Ми хочем миру і спокою, для себе хочем і для всіх! В.Сосюра
Питання ролі митця в суспільстві було актуальним завжди: і століття тому, і у вирі сьогочасної дійсності. Так чи інакше, митець являє собою взірець мудрості, гідності, чесного служіння справедливості, наслідування споконвічних законів моралі. До його слова прислухаються, за ним йдуть. Тому на ньому лежить надзвичайна відповідальність і за свою позицію та вчинки, і загалом за долю свого народу.
Розуміючи це, Леся Українка створює поему "Давня казка", в якій з великою художньою майстерністю розробляє тему служіння поета народові в час боротьби проти поневолювачів, у найважчу годину національної історії. Тому особа поета підноситься у творі до таких моральних і соціальних вершин, що, гадаю, не відчути це серцем неможливо. Може, саме через це образ поета (а через нього — усього народу) гостро пронизує й хвилює свідомість читача, викликаючи гарячий відгук у його душі.
За своїм сюжетом поема не складна: скориставшись перемогою своїх бійців над ворожим військом, непоказний лицар Бертольдо дістає в подарунок від короля разом з графським титулом цілу околицю і починає нещадно визискувати народ. У країні спалахує народне повстання, якому великої сили надавали пісні поета. Свого часу вони були натхненні народом, скрашували йому відпочинок, виховували мужність та волелюбність, а у лихоліття народної боротьби стали грізною зброєю проти кривдників:
Мужики цікаві стали,
Чи ті кості білі всюди,
Чи блакитна кров проллється,
Як пробити пану груди?
Ми читаємо ці рядки — і чуємо Шевченкове:
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
Чи не є це яскравим прикладом того, як полум'яне слово Кобзаря відбилося на творчості Л. Українки? Стає зрозумілим, що саме живі приклади героїчного служіння народові митців слова — передових письменників, якими так багата історія світової і зокрема української літератури, надихнули поетесу на створення образу народного поета-громадянина. її герой, непідкупний, відданий народові, не спокусився на золото, що йому пропонував у обмін на вільне слово пан Бертольдо, не злякався у в'язниці. Тому так гордо звучать слова безкомпромісного висновку:
Не поет, хто покидає
Боронить народну справу,
Щоб своїм словам блискучим
Золотую дать оправу;
Не поет, хто забуває
Про страшні народні рани,
Щоб собі на вільні руки
Золоті надіть кайдани!
Своєю ідеєю поема "Давня казка" звернена і до сучасної дійсності, коли наша Україна, ставши на шлях незалежності, долає численні політичні, економічні й соціальні труднощі. Справжній поет не має права стояти осторонь цих негараздів, доки його народ буде виборювати щасливе життя для рідної землі.
А коли війна скінчиться
Того діла й того слова,
То скінчиться давня казка,
А настане правда нова.
