І. Багряний у своєму романі "Тигролови" вніс майстерну особливість - це проблеми свободи і бородьби за свободу в тяжкі часи тоталітарного режиму. <span>Два потяги - два різних суспільства. Перший - вогнедишний дракон, </span><span>який мчить на Далекий Схід - </span><span>з "ворогами народу", а інший </span><span>"Тихоокеанський експрес нумер один", везучи привілейованих пасажирів, у казковий край, ельдорадо. Самому п<span>исьменникові надзвичайно поталанило вирватись із сталінського пекла і він вважав своїм обов'язком розповісти всьому світові правду про цей час.</span></span>
<span><span><span>І.Багрянний вказує, як "енкаведисти" знущалися з патріотів, які любили свій рідний край і народ, які самі були людьми мужніми і волелюбними. </span></span></span><span>Особливо вражає своєю злою силою майор НКВС Медвин - беріївський кат. </span><span>А родина Сірків, і Григорій Многогрішний, на відміну від нього, були мужніми і сильними. Вони щиро любили і захищали свою батьківщину і нищили ворогів. </span>
<span>Мабуть, І. Багряний у такий спосіб хотів нам показати, що нащадки цих родів обов'язково здолають владу тоталітаризму. Письменник твердо в це вірив, і, як показав час, він не помилився.</span>
Іван Сила виріс серед чудової карпатської природи у великій родині. Батько вирядив хлопця з дому, бо не міг прогодувати малолітнього богатиря, адже той їв за чотирьох. Шукаючи долі в місті, Іван ще з перших самостійних кроків зазнав неприємних пригод: у поїзді «легенько потряс» нахабу, синка начальника, заступився за Міху Голого, вокзального злодюжку, у місті знехотя переміг у вуличному бою знаного бійця. Звичайно ж, такий хлопчина не міг не звернути на себе увагу тренера Брякуса, який запросив хлопця до себе і вмовив тренуватися. Брякус заборонив горянину за копійки тягати мішки на вокзалі, давав хлопцеві гроші, тренував, щоб той не зашкодив здоров’ю, виховував у ньому риси майбутнього чемпіона. Загибель тренера вразила Івана, адже хлопець знову залишився сам на сам із життям у великому місті, яке він не розумів. Чесний, відкритий, благородний, Іван ще не раз потрапляв у халепи, але завжди знаходив достойний вихід із найскладніших ситуацій. Автор не погрішив проти закону жанру, адже в казках завжди перемагає добро і благородство.
навчалися у 5 класі дві подруги. одного разу одна з них забула зробити домашню роботу. та попросила свою подругу дати й списати. а коли вона списувала помітила помилку та виправила їїу себе в зошиті, а подрузі не сказала. дзвінок. усі діти здали зошити. на наступному уроці були оцінки тій дівчинці, що написала доиашню 4, а тій що списала 5. і та що зробила домашнб питає:
Ответ:
20: Коли вони прийшли співати серенаду до Гальки, але переплутавши хати зайшли до іншої хати.
21:Арешт
Причепа привів засмученого Вітька до сараю, в якому було дуже темно і душно. Через хвилину впустили Петра Білого. У розмові з Петром Вітька дізнався, що тоді він з Галею полов кукурудзу, а вона лише йому подякувала і сказала, що він може йти. Від несподіванки Горобець голосно розсміявся і запитав Білого, чого ж він це раніше не сказав, адже тоді б не було цієї дуелі. Повернувся Причепа і повідомив, що йому доведеться прочитати двогодинну лекцію розбишакам про дуелі, кохання та дурнів. Міліціонеру довелось знову вийти, а Вітько, скориставшись моментом, підскочив до кобури.бъяснение:
1.Про когось судят не по словам його, а за вчинками.
Ці слова учать тому що якщо пообіцяв, то зроби або не по слова характеризують людину, а по її вчинках.
2.Коли зазіхнеш на чуже то втратиш і своє.
Тоб-то коли людина зазіхає на чуже вона перестає цінувати та берегти те що вона має і тоді вона немає ні свого, ні чужого.