I. Творчість І. Карпенка-Карого у контексті розвитку української драматургії й театру кінця XIX ст. (Відомий драматург І. Карпенко-Карий стояв біля витоків нової української драматургії. Найчастіше у своїх творах він звертався до соціальних проблем і суспільних відносин. З нещадною правдою він показав нові зміни на селі, зобразив позитивні і негативні риси своїх персонажів, висміяв прагнення до наживи і швидкого збагачення.)
<span>II. Трагічні та комічні мотиви п'єси "Сто тисяч". (І. Карпенко-Карий майстерно показав, як жадібність головного героя, його нестримне прагнення до збагачення навіть нечесним шляхом, призводять до комічних, а часом і драматичних ситуацій. Отримавши від жида-шахрая папірці замість фальшивих грошей, Герасим Калитка мало не вкоротив собі віку.) </span>
<span>1. "...і все то гроші, гроші, гроші...". (Калитка добре розуміє, що вся його земля — то є гроші, але прагнення якнайшвидше здобути гроші штовхають його на сумнівні шахрайські угоди. Жадібність настільки затьмарила йому очі, що він як заможний хазяїн, не прорахував усі ризики майбутньої афери. У дрібницях він хитрий і обережний: послав свого кума Савку поміняти в казначействі нібито фальшиві гроші, отримані від єврея. Проте в головному — довірливий і обмежений. До того ж він не хазяїн свого слова. Видаючи доньку заміж, він одурив сватів, пообіцявши п'ять тисяч карбованців, а відбувшись худобою. Зятеві нахабно зауважив: "Обіцянка — ця-цянка, а дурневі радість".) </span>
<span>2. Жадібність, що обернулася крахом. (У народі кажуть, що на кожного шахрая знайдеться ще більший шахрай. Єврей Невідомий виявився хитрішим і спритнішим, ніж Герасим Калитка. Сільський багатій залишився без грошей, без надії прихопити собі новий ласий шматочок землі. Щоправда, є у цьому й позитив. Герасим на радість синові й дружині дозволив Роману одружитися із працьовитою наймичкою Мотрею.) </span>
<span>III. Правда життя, як вона є. (Понад століття п'єси Івана Карпенка-Карого мають незмінний успіх. Проблеми, які порушив автор, актуальні і сьогодні. Від комічного до трагічного — один крок. Адже тема грошей — одвічна тема. І стоятиме вона гостро у контексті людських стосунків, допоки існуватимуть грошові відносини.)</span>
У весільних обрядах відбилися народна мораль, звичаєве право, етичні норми та світоглядні уявлення, що формувалися протягом століть. Наприклад, збір дружини (весільний похід) молодим, імітація викрадення нареченої (посад молодої), подолання перешкод на шляху до молодої (перейма) — це свідчення давніх форм шлюбу умиканням, а діалог старостів про куницю та мисливця, обмін подарунками між сватами, викуп коси, виплата штрафу за безчестя — своєрідний відгомін звичаю укладання шлюбу на основі купівлі-продажу.
У цілому ж українське весілля поділяється на три цикли: передвесільний, власне весільний і післявесільний. У свою чергу кожен із циклів складався з низки обрядів. Передвесільна обрядовість включала сватання, умовиш, оглядини, заручини, бгання короваю і дівич-вечір. Власне весілля складалося із запросин, обдарування, посаду молодих, розплітання коси, розподілу короваю, перевезення посагу, перезви, рядження. Післявесільний цикл присвячувався вшануванню батьків молодими, прилученню невістки до родини чоловіка. Це обряди хлібин, свашин та гостин.
"Сценарій" традиційного народного весілля в основних рисах зберігся й дотепер — більшою мірою в сільській місцевості та у значно трансформованому вигляді в умовах міста.
1НАРОДИЛАСЬ в старому бору.
2 Я залишилася без даху над головою в люті морози. Тому змушена була шукати прихистку в хліві.
Все починається з дитинства)))Тема:розповідь про дитинство хлопчика,який бачить світ по-особливому
<span>Тут були у мисці сливи.</span>
<span>Де ви їх поділи?</span>
<span>А ми з татком, - каже хлопчик, -</span>
<span>Ввечері поїли.</span>
<span>А три кісточки лишили</span>
<span>Ви кому? Для мами?</span>
<span>Я лишив, бо татко сливи</span>
<span>Ковтав з кісточками.</span>
