Меры по выходу из Великой Депрессии
Когда США вступили в Великую Депрессию, президент Рузвельт выдвинул ряд мер по выходу из этого кризиса, названный «новым курсом Рузвельта» . Основной идеей плана Рузвельта служило вмешательство государства во все сферы жизни общества.
Государство регулировало производство, отношения между предпринимателями. Целью было восстановление покупательной способности населения. В первую очередь правительство восстанавливало банковскую систему.
В 1933 году функционирование банков было остановлено, а в последствии их количество было сокращено на 15%, объем активов банков возрос на 37%. Важной мерой по преодолению Великой Депрессии была организация общественных работ, организованной Администрацией общественных работ (PWA) и администрацией гражданских работ. На этих работах было одновременно задействовано более 3 млн. человек. Работы были направлены на строительство инфраструктуры и освоение территорий. Таким образом, меры предпринятые для выхода из депрессии 1929-1933 годов оказались действенными и американская экономика стала оправляться, а начавшаяся Вторая мировая война стала толчком к бурному развитию экономической мощи Америки.
Посилення держави не відповідало інтересам Золотої Орди.
Щоб розчленувати її на окремі уділи, хан Батий восени 1245 р.
наказав Данилові Галицькому: "Віддай Галичі" Змушений
відвідати столицю Золотої Орди, Данило Романович ціною
всіляких принижень і визнанням васальної залежності від
хана утримав за собою князівський стіл. Це дозволило йому
почати підготовку до визволення українських земель від
поневолювачів. Для зміцнення міжнародного авторитету
держави князь створив Галицьку митрополію, призначив її
митрополитом свого сподвижника — "печатника" Кирила — і
відправив його на затвердження в Нікею.
Разом з тим він уклав проти Золотої Орди союз із своїм
зятем, князем володимиро-суздальським, а також польськими,
литовськими князями та угорським королем. Заради своєї
мети галицько-волинський князь пішов на зближення з
римською курією. Але після розгрому в 1262 р. ординцями
володимиро-суздальського князя Галицько-Волинська держава
залишилася фактично віч-на-віч з наймогутнішим у світі
супротивником. Це знову змусило князя відновити зв'язки з
римською курією й навіть коронуватися у 1253 р. Проте,
переконавшись у нездатності Риму організувати хрестовий
похід проти Золотої Орди, Данило Галицький припинив з нею
стосунки. Тим самим він зняв конфесійну напругу в державі й
заручився підтримкою безкомпромісно налаштованого
православного духовенства, яке володіло умами селянства,
міщанства й більшості бояр.
Данило Галицький укріплював свої володіння, заснував на
честь старшого сина Лева м. Львів, роль якого швидко
зростала, а столицю переніс з ненадійного Галича до
неприступного Холма. Одночасно відбувалася реорганізація
війська. Ударною силою в ньому стала важкоозброєна
князівська кінна дружина, а також селянське й міщанське
ополчення. Проти них не могли встояти ні легка татарська
кіннота, ні розбещена бездіяльністю європейська дружинна
знать. Почалося визволення Галичини й Волині від
нечисленних татарських загонів і колабораціоністів з деяких
місцевих феодалів. Спільно галичани й волиняни в 1252 р.
вигнали татарську орду хана Куремси з пониззя за Дністер.
Протягом 1254—1255 рр, дружини Данила й Василька
Романовичів та Лева Даниловича звільнили землі вздовж Бугу,
Случі й Тетерева. Галицько-Волинська держава на кілька років
здобула незалежність від Золотої Орди. Але в 1259 р. на
кордонах Волині з'явилося об'єднане татарське військо,
послане великим ханом для упокорення повсталих народів.
Щоб вберегти своє дітище від розгрому, Данило Галицький був
змушений виконати наказ воєначальників про знищення
міських укріплень. Галичина й Волинь знову виявилися
беззахисними перед загарбниками, а сам князь мусив
підтвердити васальну залежність від Золотої Орди й
направити свою дружину на допомогу татарам у їхньому
поході проти Польщі та Литви.
Марки советские раньше клеилимт а с4йчас европейские клеят,и способ писвния писем друной,раньше владимировица,а сейчас сергеивица
Империя карла великого расцвета в 800 годах, при Юстиниане в 527-565 годах,при халифате в 768 году
