1. Історія села Спасівка, розповідь про рід Судаків.
2. Напад татар на село.
3. Втеча Павлусь на татарському коні.
4. Зустріч з козаками та братом Петром.
5. Татарський кіш розбитий.
6. Визволення батька Степана.
7. Ганна у неволі.
8. Сміливий вчинок Павлуся.
9. Пошуки сестри.
10. Зустріч з сестрою.
11. Повернення в Україну.
Епітети: дитячі любі роки, вродливі королівни, безпощадній зброї. Метафора і порівняння: Мріє стеля надо мною, Мов готичнеє склепіння?
Треба вам завжди не поспішати до школи. Не вчи уроки любий друже, уроки ЗлО. ніколи ні про кого не думай. Якщо ти забув ручку і взяв її в однокласника вважай що вона твоя їж смокчі її. Викрикуй на уроках, а не сидиш тихо. Гуляючи з друзями кричи на них як обшпарений якщо тобі щось не подобається.Ніколи не слухай бббатьків вони говорять те що не треба тобі.
<span><span>Довідалися печеніги, що
князь Володимир пішов до Новгорода, й оточили Білгород. Нікого не випускали з
міста, й нікого не впускали, тому там почався великий голод. </span><span>
<span>Зібралося віче, стали радитися. Допомоги чекати
нізвідки, й помирати не хочеться. Доведеться здатися ворогові. </span>
<span>Тоді вийшов один старець і попросив не здаватися
ще днів зо три, а зробити те, що він скаже. Городяни його послухали, зібрали по
жмені вівса, пшениці чи висівок — що в кого було. </span>
<span>Жінки зробили бовтанку, з якої варять кисіль.
Старий звелів викопати колодязь, спустити туди діжку й налити в неї бовтанку. У
другий колодязь у діжку налили розведений водою мед. Вранці послали за
печенігами й запропонували взяти заложників із них, а самим піти подивитися, що
робиться в місті. </span>
<span>Печеніги зраділи, думаючи, що білгородці вирішили
здатися. Обрали кращих мужів і пішли. А городяни й говорять до них, що, мовляв,
хіба можна їх перестояти, зламати, коли їх сама земля годує. І повели до
колодязів, набрали бовтанки з одного, зварили, з другого — сити медової, самі
скуштували, потім дали печенігам. Ті здивувалися й сказали, що їхні князі не
повірять, поки не скуштують самі. Білгородці налили посланцям по корчазі бовтанки
й сити з колодязів. Зрозуміли князі печенізькі, що не перемогти їм білгородців,
і зняли облогу.<span> </span></span></span></span>