Катя, вертаючись зi школи побачила Надю, а в них з`явилась розмова:
- Доброго дня, Катрюсю - сказала Надiя
- День добрий. Нагадай менi свiй номер телефону, я загубила. - вiдповила Катерина
- Так, звичайно зараз я тобi його запишу.
Надiя взяла ручку та листик бумаги та записала свiй номер.
- А чому у тебе такий почерк? Ти не займалася з батьками? - спитала Катя
- Навiщо вiн менi? Зараз все у iнтернетi, там не потрiбно писать ручкой. Бувай, меня потрiбно йти до дому.
- Бувай...- закiнчила Катерина.
Катя ще довго думала над iï словами...Так i насправдi. Зараз все в iнтернетi.
Тугар Вовк - тухольський боярин , якому князь подарував землі Тухольщини . Вважає себн вищим за громаду і хоче насаджувати нові порядки. Відмовляється віддавати Мирославу за Максима бо вважає простого смерда недостойним боярської дочки. Видав монголам плани руської дружини напередодні битви на Калці, та знову стає зрадником, приводячи монголів до Тухлі.
ПОРТРЕТ І ЗОВНІШНІСТЬ ТУГАРА ВОВКА:
« Був мужчина , як дуб.Плечистий, підсадкуватий, з грубим, чорним волоссям, він і сам подобав на одного з тих злющих тухольських ведмедів »
РИСИ ХАРАКТЕРУ ТУГАРА ВОВКА :
1. Підступність;
2.Хитрість;
3.Гордість;
4.Зарозумілість;
5.Корисливість;
6.Улесливість;
ТУГАР ВОВК - не щасливий. Батьків своїх не пам'ятає, втратив дружину, а пізніше й дочка відцуралася батька. Але в цьому Тугар Вовк сам винний. Його гордість, зарозумілість, зневажливе ставлення до народу, прагнення до влади знаходять вияв у його вчинках, перекреслюють батьківські почуття і хвилинне благородство ( коли рятує життя Максимові ). Тугар Вовк любить полювання , він дуже хоче кимось керувати, до того ж він - подвійний зрадник.
Т.Вовк гірший за ворога, це зрадник, він виступив проти свого народу, пішов служити ворогам. І виправдання йому не може бути. Навіть тоді, коли він рятує Максима, якого хотів зарубати Бурунда, він не спокутує своєї провини перед народом.
На прикладі боярина автор засуджує зраду і підкреслює, що в першу чергу зраджують свою батьківщину багатії, а справжніми патріотами є трудящі люди .
Сорочинський ярмарок» - це українська плахта, барвистий колористичний символ жіночої величі та гідності, втаємниченості та загадковості кольору в народній самосвідомості українців» (Стефан-Арпад Мадяр) [1, 146].
«Сорочинський ярмарок» - українська плахта... Чи правий художник С.-А. Мадяр? Які кольори домінують у «Сорочинському ярмарку» і якого кольору «Вечори на хуторі біля Диканьки»?..
Перше кольорове означення, яке ми зустрічаємо у «Вечорах на хуторі біля Диканьки», це прізвисько оповідача, котрого, мабуть, за колір волосся прозвали Рудим Паньком. «За что меня миряне прозвали Рудым Паньком - ей-богу, не умею сказать. И волосы, кажется, у меня теперь более седые, чем рыжие» (виділено мною. - I. К.) [2, 6]. Цікаво, що це кольорове означення (вживається тут 5 разів) використав Гоголь тільки у передмовах до першої і другої частин «Вечорів на хуторі біля Диканьки» і жодного разу не вживає його в інших творах (у повісті «Тарас Бульба» М.Гоголь використовує кольороназву «рыжий» - маємо «рыжий жид» (3), «Шинель» - «несколько рыжеват» і «рыжевато-мучного цвета», «Рим» - «рыжий капуцин»).
Рудий - означає колір дещо невизначений, змішаний, він називає червоний колір предметів, що мають природне червонувате пофарблення [див.: 3, 110].
У «Сорочинському ярмарку» маємо й інші відтінки червоного:
рожевий («.на возу сидела хорошенькая дочка с круглым личиком, с черными бровями, ровными дугами поднявшимися над светлыми карими глазами, с беспечно улыбавшимися розовыми губками, с повязанными на голове красными и синими лентами.» [4, 12-13]);
Сава "Він був високий ростом, вищий від свого брата, але ніжно збудований, як мати. З лиця подобав також на неї і був би гарний, коли б не його безустанно заблуканий погляд, що мав у собі щось зимного] й несупокійного. З його ніжного, майже дитинячого обличчя вражав його погляд прикро і відтручував від себе. Очей сих не наслідив він ані від тата, ані від мами. Коли очі Івоніки були дзеркалом самої доброти серця й чесноти, погляд у Марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в усміху несказанно лагідний і гарний, то його очі, великі й сиві, не мали нічого спільного з його дитинячо-молодим обличчям. "
Звісно так ,бо товаришувати з таким як Том Сойер дуже цікаво. Ми завжди б гралися шукали якісь пригоди разом пізнавали світ ловили бабочок валялися на траві та приходили один до одного у гості. Це було б дуже весело мати такого друга
