Митько і Сергійко — учні київської школи. Цілий рік вони мріяли провести канікули в селі, але батьки боялися, що хлопчики не будуть слухати бабусю. Винахідливі шестикласники зуміли довести старшим, що їм вкрай необхідно виїхати з Києва.
І ось вони у бабусі, яка не обмежувала їх ні в чому. Хлопчики мали змогу вільно розпоряджатися своїм часом. Вони відремонтували старий курінь на березі лісового озера, ховалися в ньому вдень і навіть залишалися ночувати.
Ніщо не проходило повз увагу допитливих гостей. Перебування біля озера стало ще цікавіпіим, коли друзі виріпіили спіймати чудовисько, яке буцімто жило в озері.
Винахідливі хлопчики виріпіили викопати яму, куди мав потрапити митько- завр. Добре, що вони не встромили гострий кілок у ту яму, бо впав до неї не ящір, а дід Трохим, бабусин сусід.
Щоб міфічна химера лісового озера не проминула засідку, Митько придумав прив’язати до дерева приманку. Козу хлопці побоялися тягти до лісу, самі не хотіли потрапити чудовиську у пащу, тож виріпіили, що для цієї справи підійде й курка. З великими труднощами їм вдалося піймати птицю і прив’язати її до дерева. Але капосна курка сховалася за стовбур і стала несамовито квоктати тільки тоді, коли почула голос діда Трохима з ями. Хлопці відбріхувалися як могли, але старий все-таки зрозумів, що і лопату, і курку принесли до лісу саме вони.
Таємниця лісового озера розкрилася зовсім випадково. Коли хлопці помітили у воді голову чудовиська, Митько став кидати каміння. Хоч не з першого разу, а він таки влучив йому прямо межи очі. І раптом у нічній темряві почувся крик: «Рятуйте!» Друзі зрозуміли, що тим «чудовиськом» був Васько.
Пригоди на березі лісового озера стали для допитливих хлопчиків нагодою якомога більше дізнатися про минуле Землі. У школі вони вчилися абияк, ніхто не бачив у їхніх руках книжок, а тут на канікулах та ще й без примусу хлопці чимало прочитали. Я думаю, що з цього літа зоологія та біологія стануть їхніми улюбленими предметами.
<span>
</span>
1. Розповідь про мешканців села Спасівка: звичаї, обряди, особливості поселення, взаємостосунки, діяльність. Серед спасівчан — родина Судаків (дід Андрій, його син Степан з жінкою Палажкою, два сини — Петро і Павло, дочка Ганна). Павло — розбишака, завжди захищав сестру Ганну. Під час нападу татарви село Спасівка згоріло, його мешканців або вбито, або забрано в полон. Павлусеві вдалося втекти від загарбників, він вирішує розшукати сестру і визволити її з полону. 2. Опис українського степу. Розповідь про роль Свиридової могили для козаків. Семен Непорадний знімає з коня пораненого Павлуся, надає йому притулок. Приїзд козацького загону, в якому служив Петро, брат Павлуся. Зустріч братів. З розповіді Павлуся Петро дізнається про пожежу в Спасівці та трагічну долю своїх рідних. Дід Панас лікує Павлуся. Козаки вирішують вранці наздогнати татарське військо і здійснити напад на нього. 3. Під час відпочинку козаків до їх табору наближався татарин. Він хотів всіх перерізати, але його вислідив і спіймав Непорадний за допомогою аркана. Полонений татарин розповів про напад орди на Спасівку. До козаків прибув загін на чолі із сотником Андрієм Недолею. Між Андрієм і Остапом виникла сварка стосовно того, хто буде керувати козацьким військом. Татарин має велике бажання обмінятися з Павлусем сідлами. Хитрість і підступність татарина викриває козак Непорадний. Козацтво вирішує вийти у похід на татар, користуючись інформацією полоненого. 4. Хвилювання Павлуся перед битвою. Під час військових подій Петро намагається бути з братом. Козаки у стані ворога. Битва. В бою гине Тріска, багато козаків. Поховання загиблих. Перемога над ворогом. В полон до козаків потрапляє молодий Мустафа-ага. С. Непорадний відпускає полоненого ним татарина на волю. 5. Степан Судак розпутує мотузку на руках і за допомогою ножа допомагає багатьом спасівчанам. Під час нападу козаків на татар бранці тікають до річки в очерет. Зустріч Степана Судака з синами. Козаки переслідують татар. Павлусь всупереч застереженням батька і брата вирушає у небезпечну подорож, щоб визволити рідну сестру з неволі. 6. Павлусь розшукує сестру. Двічі зробив зупинку для перепочинку. Харциз Карий, який вислідив хлопця, не дав йому можливості подорожувати далі. Злодій продає Павлуся татарам-купцям. Карий раптово зустрічає козаків і намагається вдати із себе полоненого, що втік від татар. Гусейн впізнає Карого. Козаки дізнаються про долю Павлуся. Суд над харцизом, який чинить Гусейн. 7. Павлусь сподобався багатому татарському купцю Сулейману. Сулейман привіз хлопця до себе і подарував його своєму синові Мустафі. Хлопець терпить приниження від молодого хазяїна, але думка про пошуки сестри підбадьорює його. За непокору Павлуся відправляють служити на конюшню. Хлопець тікає, заздалегідь приготувавшись до цього. Перешкодою до втечі був татарин, якого Павлусь намагався обдурити різними балачками. Хлопець повертається до Мустафи, його очікує чергове покарання. Кару призупинено. Павлусь від’їжджає до Девлет-гірея. 8. Павлусь потрапляє у Бахчисарай на прийом до Девлет-гірея, який намагається знайти відповідь на запитання: «Що відомо про мого сина Мустафу?» Щоб дати відповідь на це запитання, Павлусь, вдаючись до хитрощів, пропонує Девлет-гірею віднайти сестру Ганнусю. Сестру знайдено. Хвилююча зустріч Павла з Ганнусею. Павло інструктує сестру перед розмовою з Девлет-гіреєм щодо його сина Мустафи. Брат з сестрою перебувають при дворці Девлет-гірея, поки тривають подальші пошуки Мустафи. 9. Під час перебування у Девлет-гірея Павлусь згадав, як на Україні святкується Різдво (колядки, щедрівки, ковзання на санках). Повернення хана з сином додому. Викривається хитрість Павла стосовно того, що Ганнуся бачила, як склалася подальша доля Мустафи у козаків. Хан пропонує хлопцю з сестрою залишитися жити з ним, прийняти нову віру. Павло просить для себе і сестри вільну, щоб повернутися на Україну, а також викупити у Сулеймана-ефенди земляка Остапа Швидк
Вирій.На мою думку це чудесне місце. І всі хтотам бувають приходять з вітти з чудесним настроєм . я гадаю,що якщоб таких мість як вирій було би більше то не булоби цих війн як зараз на сході Украіні .І я раджу всіх побувати у виріі.
Думи та історічні пісні мають між собою багато схожого (наприклад, оповiдний характер, наявнiсть сюжету), але відрізняються один від одного.
Думи більші за розміром, ніж історичні пісні, будова дум складніша.
Пісню співають, а думу виконують речитативом (повільним проказуванням, схожим на спів).
Дума виконується у супроводі народного інструмента - ліри, кобзи, бандури.
Римування та метричний рисунок e дум і пісень різні. Пісні мають чiтку поетичну форму: усi рядки пісні мають однакову кiлькiсть складiв, наголошені i ненаголошені склади чергуються в певному порядку. Пісні подiляються на строфи, об´єднані мiж собою римою.
У думі ж рядки рiзнi за кiлькiстю складiв, думи не подiляються на строфи. Можна сказати, що у думі мелодiя пiдпорядковується тексту, а у пісні - навпаки.
Проблему кохання та сімейного щастя,проблема батьків та дітей,виховання,народної моралі