<span>Вивчивши цю проблему, ми вважаємо за можливе рекомендувати наступні заходи. На введення нових податкових ставок підприємці відреагували зростанням тіньових фінансових операцій. Підтримуючи доброчинні проекти, бізнесмени створюють позитивний суспільний імідж. Дбаючи про ефективність спільної діяльності з рядовими працівниками, керівник передає частину своїх повноважень підлеглим. Приїхавши у школу, мер був тепло зустрінутий учнями й учителями. Придбавши товар на суму понад 200 гривень, ви отримаєте подарунок. Ознайомившись із Вашим листом, ми маємо можливість запропонувати такі товари.</span>
Дивіз України може бути таким "Ми українці,ми силачі і непереможні козаки".Такий дивіз ми можемо почути не часто.В Україні може й тепер немає таких дивізів.Є теперішні новіші не про козаків а про калину.А також найбільше дивізії є дитячих.Наприклад"Ми всезнайки ми маленькі ми чорняві й красивенькі"
Мініатюра на тему “Зима»
Зима… Мабуть, як і більшість людей, я мрію про неї спекотного
літа. А потім, коли спливає час, вона нарешті приходить – гарна та
сніжна, вітряна або ж спокійна та велична. Замітає снігом усю грязь
пізньої осені, прикриває все сміття на вулицях, прикрашає голі, негарні
дерева.
Для мене зима – це не дати на календарі. Адже вона може і не
прийти першого грудня. Останнім часом її доводиться чекати довго.
Кажуть, що виною цьому глобальне потепління. Але як жити без зими, без
справжньої, зі снігом, зі свіжим морозним повітрям?
Для мене зима – це білий, іскристий сніг увечері. Це
малюсінькі сніжинки, прозорі кришталики на пухнастій рукавичці. Їх так
хочеться з’їсти, хоча дорослі забороняли це з дитинства. Це такий час,
де я завжди буду щасливою дитиною, буду верещати, ковзаючись на
льодяній гірці, буду тягти за собою санчата, буду ліпити та кидати
сніжки, поки руки не «відмерзнуть» остаточно, і не буду боятись
захворіти потім. Буду бігти по доріжці, де бадьоро хрумтить утоптаний
сніжок під ногами…
Я завжди уявляю собі зиму як прекрасну Снігову королеву.
Часто, прокидаючись взимку сонячного дня, я радію просто від того, що
бачу на віконному склі морозні візерунки. Хоча мені не раз пояснювали і
в школі, і вдома, звідки вони беруться, я вже не дуже пам’ятаю це
пояснення. І тому для мене вони – завжди чудо. Мабуть, Снігова королева
усю ніч старанно розмальовувала мої вікна, коли її ніхто не бачив за
завісками.
<span>Так, взимку довго не побігаєш надворі, не пограєш у футбол чи
бадмінтон, не можна купатися у річці та морі. Але можна зайнятися
зимовим спортом, наприклад, лижним. Або почитати хорошу книжку. Чи
просто прийти додому та провести час зі своєю родиною, послухати
історії дідуся чи бабусі, допомогти батькам, погратися з братами та
сестрами, якщо вони є. Для чогось же потрібна людям така погода, коли
нікуди з дому не підеш.</span>
За такими ознаками ми звикли асоціювати осінь іще з дитинства. Якщо із холодами та листям усе зрозуміло, то стосовно пташок можна посперечатися. Спеціалісти кажуть: відлітати у теплі краї вони починають набагато раніше, влітку.
Ті пернаті, чиї «теплі краї» – найдальші, відлітають уже у червні. Дорога далека, пояснюють орнітологи. Саме тому солов'ї не співають у липні – їх у нас уже не знайти. Влітку відлітає більша частина птахів, говорять спеціалісти.
/Микола Слюсар, орнітолог
Найбільше летить птахів у південно-західному напрямку, близько 70% птахів летить саме туди. Менше 10% летить у південно-східному напрямку, будуть огинати Чорне море сходом/
Солов'ї та різноманітне болотне птаство до весни оселиться на півдні Африки. Погіршення погодніх умов у вересні змушує збиратися в дорогу другу хвилю мігрантів. Вони гуртуються на берегах водойм, де багато їжі та схованок, а потім летять. В цей час ще більше пустіють водойми. Сезон пташиних перельотів триває цілий рік – то до нас, то у вирій. Міграція у теплі краї займає від 180 днів на рік. Восени ж відлітає зовсім незначна кількість птахів.
/Микола Слюсар, орнітолог
Найпізніше відлітають, це, як правило, на кількасот кілометрів -так звані ближні мігранти, або їх ще називають кочівними видами/
Журавлі, деякі види голубів та синичок залишають свої українські домівки найпізніше. І летять недалеко – у сусідні країни. До нас же в цей час прилітають граки – ті самі, які ми звикли називати воронами. Вони і віщують наближення зими.