я дуже люблю читати казки перед сном.Мої улюблені герої такі,як Котигорошко,Змій-горинич,хитра лисичка,колобок та інші.
Одного разу взимку я з друзьями вирішили зліпити зі снігу цих героїв.Зліпили також снігову хатинку,замок і в нас вийшло чудове снігове містечко.
Всі прохожі милувалися і з захопленням розглядали наші скульптури.
Є така книга, що має бути настільною для кожного. Це Книга Книг - Біблія. Ій кілька тисяч років, але вона досі щодня вчить та надихає мільйони людей.
Біблія є священною книгою християнської релігії, але почитати її буде корисно навіть атеїстам. Кожна людина знайде у цій книзі щось для себе.
Як би ми не відносилися до релігії як такої, Біблія – це, безумовно, значна пам’ятнка духовної культури усього людства. З точки зору християн, Біблія є одкровенням самого Бога.
У Біблії викладені базові моральні закони та принципи. Всім відомі десять заповідей, викладені у Старому Заповіті: не убий, не вкради, шануй батьків та інші. Пройшли сторіччя, але ці моральні закони залишилися незміними і, сподіваються, не зміняться ніколи. Напевно, якби всі люди дотримувалися у житті біблійних заповідей, то жити стало б набагато легше.
З точки зору науковця-філолога, Біблія – це сукупність книг, що писалися протягом декількох століть різними авторами. Існує навіть галузь науки – біблістика, яка вивчає як тексти Біблії, так і історичні факти, що в ній відображені. До Біблії входять дві частини, Старий Заповіт і Новий Заповіт, що, в свою чергу, складаються з 66 книг. Тексти Біблії дуже різноманітні. Наприклад, є там і «Писання», що представляють собою своєрідні літературні твори, поетичні та прозаїчні. «Книга притч Соломонових» багата на афоризми, а у текстах «Книга Іова» та «Екклезіаст» є цікаві роздуми про сенс життя. «Пісня пісень» - проникливий зразок давньої лірики.
Протягом сторічь біблійні образи були джерелом натхнення для поетів та письменників, музикантів, архитекторів. Тому Знання Біблії для кожної освіченої та культурної людини важливо знати Біблію. Як писав Федір Михайлович Достоєвський, «Біблія належить усім, і атеїстам, і віруючим. Це книга людства».
Одно єто (Л) я напишу єти слова для того что бы принялся ответ)))
Головними героями більшості творів відомого американського письменника Д. Лондона є мужні люди, які приваблюють нас своєю сміливістю, рішучістю і силою духу. За своє життя він зустрічав багато таких людей серед моряків, золотошукачів і представників інших професій, в яких саме такі якості завжди були найголовнішими. У той же час письменник мав змогу спостерігати, як люди, сильні фізично і морально, прибувши на Аляску, поступово втрачали кращі людські якості, забували про людські обов’язки щодо друзів, про взаємодопомогу та турботу про оточуючих. І все це відбувалося тому, що вони засліплювалися жагою збагачення, жагою стати найсильнішими за рахунок золота, а не за рахунок справжніх людських якостей. Саме з цієї причини Д. Лондон і створив оповідання під назвою «Жага до життя», в якому головним героєм стала людина, яка зрозуміла, що не золото та багатство головне в нашому житті.
Автор у цьому оповіданні навіть імені не надає своєму героєві, бо на його місці може бути-будь хто, будь-хто може зрозуміти, що головними цінностями у нашому житті є не гроші, а справжні людські якості – дружба, взаємодопомога і турбота про інших. Тому й називає письменник головного героя просто Людиною, але Людиною з великої літери. І це достатньо символічно, тому що ця Людина у всіх випробуваннях на своєму життєвому шляху на втрачає людського обличчя. Головний герой оповідання завжди поводиться у відповідності з нормами моралі, і це на відміну від іншого персонажу, очі якого засліплені блиском золота, а душа якого затьмарена жагою до збагачення. Ім’я цього персонажу у творі Д. Лондона «Жага до життя» – Білл.
Протиставлення двох чоловіків дає нам змогу краще зрозуміти, хто з них обрав дійсно правильний шлях. За сюжетом оповідання Білл зраджує свого напарника і залишає його без підтримки у складній, навіть небезпечній ситуації. Його товариш ледве тягає ноги, кульгає, одну з ніг він підвернув. Але для Білла головне – це золото, він не може його кинути, бо жага до збагачення переважила в цій людині всі інші почуття, навіть інстинкт самозбереження. А той, хто залишився справжньою Людиною, йде по слідам Білла і спостерігає все, що відбувається з його недавнім товаришем.
В решті-решт Людина бачить, що Білл так і не кинув золота, саме тому він і загинув. Це досить гіркий урок для інших. Перш за все це трапилося тому, що Білл втратив людські почуття і бачив перед собою лише блиск золота. Він був надто жадібний, але чи потрібно тепер йому золото? Та мертвим вже нічого не потрібно і не має ніякої користі бути майже багатою людиною і загинути. Краще вижити, навіть відмовившись від мішка з цим презренним металом. Людина це розуміє і залишає золото, яке в тих обставинах було лише зайвим у дорозі тягарем. Відчуваючи надзвичайний голод, Людина все ж-таки залишає останки Білла, по-людськи ставиться до нього і до мертвого, навіть після того, як Білл його зрадив. Зібравши усі сили, що залишилися, Людина бореться із хворим вовком і перемагає його у жорстокому нерівному двобою. Перемагає Людина і страшний холод Аляски. Не дає вона смертельним золотим блиском занапастити свою душу. Перемагає, бо у всіх випробуваннях залишається сильнішою. Залишається сильнішою не завдяки багатству, а завдяки тому, що у найскладніших ситуаціях не втрачає людські цінності и завжди залишається Людиною з великої літери.
Жіночко, ви вік прожили, а розуму мов кіт наплакав! Наш Петрик дуже в<span>еселий на вдачу та </span>легкий на руку. <span>Моє </span>серце крається<span>, коли я бачу, що відбувається в Україні!</span>