<span>Ой летіть, вітри буйні, зашуміть калиновим гіллям край вікна, розбудіть матір шелестом поривним. І повідайте, вітри, про найменшого сина Миколу, що його не обіймала матір, не виряджала на війну, й що йому наказу не давала материнського. Розкажіть ви, буйні вітри, що живий син Микола, живий-здоровісінький. Тільки сивина рясно вкрила скроні, як паморозь осіння...</span>
<span>Не забув тебе, мати, молодий син...</span>
<span>Мовчи, серце! Стань твердим, як кремінь! Ні однієї сльози з очей, бо сльоза зір соколиний затуманить...</span>
<span>- Де ви, сини мої? Чи діждуся вас? Чи побачуся з вами?</span>
<span>Б'ється калинове гілля, стукає, наче повідати хоче про добру вість, що її принесли швидкі вітри... (А. Шиян).</span>
1. в
2. б
3. г
4. а
5. в
6. в
7. а - 2, б - 3, в - 4, г - 1, д - 1
8. а - 2, б - 3, 1, в - 4, 1, г - 1, 2
9. а - 4, б - 1, в - 2, г - 1, д - 4.
Держслужбовець, держстандарт.
Якби я був президетом , я намагався б привернути увагу школярів до навчання. У кожному кабінеті стояв би телевізор , щоб учні змогли дивитись пізнавальні фільми , ходили б на прогулянки парком , лісом , щоб краще освоїти природу .(далі сам)