Захар Беркут - се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець, найстарший віком у цілій тухольській громаді. ..А вже найбільшим добродієм уважали тухольці Захара Беркута за його ліки. Коли було настане час, між зеленими святами а святом Купайла, Захар Беркут з своїм наймолодшим сином Максимом іде на кілька неділь у гори за зіллям і ліками. Правда, чисті та прості звичаї тодішнього народу, свіже тухольське повітря, просторі та здорові хати і ненастанна, та зовсім не надсильна праця - все те вкупі хоронило людей від частих і заразливих хороб. Зате частіше лучалися каліцтва, рани, на які, певно, ніякий знахар не вмів так скоро і так гарно зарадити, як Захар Беркут...
<span>...Життя лиш доти має вартість,- говорив він частенько,- доки чоловік може помагати іншим. Коли він став для інших тягарем, а хісна не приносить їм ніякого, тоді він уже не чоловік, а завада, тоді він уже й жити не варт. Хорони мене боже, щоб я коли-небудь мав статися тягарем для інших і їсти ласкавий, хоч і як заслужений хліб!" Ті слова - то була провідна, золота нитка в життю Захара Беркута. Все, що він робив, що говорив, що думав, те робив, говорив і думав він з поглядом на добро і хосен інших, а поперед усього громади...</span>
I. Формування двох основних груп племен — землеробів та скотарів.
II. Виникнення трипільської культури.
1. Місце поселення трипільців.
2. Землеробство — основне заняття трипільців.
3. Культура мальованої кераміки.
Ліс
Великий, зелений
Зеленїє, височіє, радує
Дім для багатьох тваринок
Величність
Тарас Григорович Шевченко - великий відомий український поет. Так склалося що його життя буле тернисте й неспокійне, мов буйна порогиста ріка. Все почалося ще з дитинства. Малий Тарас був кріпаком пана П. Енгельгардта. Рано втратив матір. Батько одружився вдруге. Мачуха ненавиділа хлопчика найбільше за всіх дітей у сім'ї, часто сварила, била. Та проте Тарас був творчою людиною і проходив такі випробування долі. Разом зі своїм паном у 1831 році він переїхав до столиці Російської імперії - Петербурга. Тарасові в цей час виповнилося 17 років. Він уже навчався живопису у Вільно, а потім пан віддав свого кріпака на чотири роки в науку до модного на той час майстра Ширяєва. Учитель доручав хлопцю найпростіші роботи, хоча Тарас на той час був уже вправним художником. Уночі, після роботи, юний Тарас любив відвідувати Літній Сад. Він хотів стати справжнім художником, мріяв вступити до Академії мистецтв, та це було не можливо, він - кріпак. Саме тут ясними літніми ночами Тарас почав віршувати. Він писав про Україну, козаків, недолю батьківщини. Вже тоді у досить юному віці у нього зародився величезний талант. Талант живописця і митця, великого кобзаря і поета. Ще багато випробувань підготувала доля Тарасу. Кажуть, "Життя прожити, не поле перейти" або "Життя мов терниста нива - не вколовшись не перейдеш.", ці слова явно описують долю Шевченка. Та, не дивлячись на все це він зробив великий подвиг - став найвідомішим з українських поетів та чудовим художником. Теперішнє покоління має поважати великог Кобзаря.