Характер - це індивідуальне поєднання найбільш стійких, істотних особливостей особистості, які визначають ставлення:
1) до самого себе (міра вимогливості, критичності, самооцінка);
2) до інших людей (індивідуалізм або колективізм, егоїзм або альтруїзм, жорстокість або доброта, грубість або ввічливість тощо);
3) до дорученої справи (лінь або працьовитість, акуратність, відповідальність або безвідповідальність, організованість); 4) у характері відображаються вольові якості, (готовність долати перешкоди, душевний та фізичний біль, наполегливість, самостійність, рішучість, дисциплінованість).
Характер - це не проста сума різних психічних властивостей людини, не надбудова над інтелектуальними, емоційними і вольовими рисами. Він являє собою своєрідний їх синтез, породжений взаємодією людини з навколишнім світом упродовж життя.
У характері виявляється індивідуальність людини. У повсякденному житті існує думка, що характер властивий тільки деяким людям. У цьому разі під характером розуміють тільки позитивні риси людини, які виявляються в її енергійності, рішучості, наполегливості тощо, тобто про деяких людей говорять як "про людей з характером", при цьому їх протиставляють "слабохарактерним" і "безхарактерним". Але безхарактерність також є виявом особливостей характеру.
Оскільки характер є стійкою характеристикою особистості, знання характеру дає змогу передбачити і тим самим коректувати її очікувані дії та вчинки. Риси характеру особистості слід відрізняти від її ситуативних реакцій. Так, людина може бути не досить ввічливою та грубою в стресовій ситуації, але це зовсім не означає, що вона груба та неввічлива. Тому рисами характеру є не всі особливості людини, а найістотніші та найстійкіші.
Характер людини формується протягом усього життя людини. Значну роль при цьому відіграють суспільні умови і конкретні життєві обставини, у яких відбувається життя людини.
1. причинове (Вона полізла нагору через те, що дах протік.)
означальне(Нещасна людина, що добровільно і легко зрікається рідної мови.)
з*ясувальне(Я люблю дівчину, яку побачив ще в дитинстві.)
2.сполучне слово
сполучник
сполучник
3. Не в розкішних будинках, котрих там не було, не в бронзах і мармурах лежала краса Києва, а в тих горбах зелених, на яких він розтаборився, в ярах численних, засипаних квітками, в журливих потічках, що до могутнього Дніпра збігали.
<span><span>
Текст – розповідь про куточок живої природи. Їжачок.
</span></span>
У нашому саду ростуть яблуні, сливи, груші, виноград, смородина, малина.
Якось серед літа,
коли на смородині та малині доспіли ягоди, забрів їжачок. Він щось
шукав, принюхувався, напевно, думав, чим поживитися. Він не боявся ні
мене, ні нашого дворового пса Рябка. Їжачок був впевнений, що його
гострі колючки зможуть завжди захистити його. Спочатку я з цікавістю
спостерігав за ним. Потім побіг додому, щоб винести маленьке блюдце з
молоком. Їжачок почав пити.
<span> Їжачок тепер частенько любить приходити у наш сад. Усі підгодовують його.</span>
Чому я ходжу до школи??? Напено..щоб батьки не сварили??? Ні! Це не так. Я ходжу до школи щоб отримувати нові знання.Вміти читати і писати; а ще й добре мислити. Якби люди не ходили до школи, то б усі були би неосвіченими!!!Адже щоб працювати потрібні знання! От наприклад продавець.Стоїш собі й продаєш товари. Стоп! Потрібно ж вміти рахувати гроші!!!
Школа потрібна завжди!!!
