Антоніми до слів пропоную дібрати такі:
мить ⇒ вічність,
егоїст ⇒ альтруїст,
фініш ⇒ старт,
присмерк ⇒ світання,
динамічний ⇒ пасивний, спокійний,
безмежний ⇒ обмежений,
гармонія ⇒ дисгармонія,
задоволений ⇒ засмучений,
індивідуальний ⇒ груповий, колективний,
людяність ⇒ бездушність, жорстокість.
У бабусі на городі росло дуже багато колючої кропиви. "Де ж стільки трави набралося?" - сказала мати, вийшовши у поле. Сашко пішов пасти корови, але забув свою їжу вдома. У лісі біля міста завжди було багато вовків. Ворони літали коло будинку і лякала дітей своїм виглядом.
Трава вкрила поле аж до самої річки, наче ковдрою. Кропива була така колюча, що дід Панас не зміг до неї доторкнутися.
Вогні в хаті горіли до пізньої ночі. Вогонь спалахнув так швидко, що люди не змогли навіть забрати своїх речей.
Я пішов з саньми на гірку.
Терезами я міряю вагу предметів.
Я тинявся джунглями.
Щоб дойти до річки,треба пройти хащами та зарослями.
Я не розумів сенс слова "вінцями"
Я йшов за курми
я йшов містом Сумами
Мій друг гордиться Чернівцями
Моя подруга має намір піднятися Альпами
Дуже хочу проїхатись Черкасами
Я маю фото з Афінами
У мого друга є марка з Фермопілами
Я не задоволений Піренеями
Давай-но,зіграємо з тобою у цікаву гру.
Вітер,начеб-то,повіяв прохолодою.
Осінь! Прекрасна пора. Природа навколо нас одягнена у прекрасні, різнобарвні шати.
Про що осінньої пори думає все живе навкруги? Вдивляючись у жовтогарячі прожилки Кленового листа, можна про все довідатися: природа пише тобі про Літо із сонцем, що сміється, і солов'їні трелі, про весну з її першими квітами, журавлями і квітучими деревами. Про чарівницю-зиму, що незабаром прийде, накриє ліс своїм сніжним килимом, і він заблищить на сонці.
Поки ж природа живе в Осені і радіє кожній миті, незважаючи, що плинуть дні, місяці... І Осінь змінюється. Вона все частіше сумує і плаче осіннім дощем.
Твоя душа злітає високо до небес. І це почуття польоту ти ховаєш глибоко в серці, щоб донести його до наступної Осені, а може, щоб пронести через усе життя...