Дві України: країна сьогодні і країна, в якій я хочу жити.
Я народився і живу в Україні, я - українець і пишаюся цим. Я дуже люблю свою країну, але це не означає, що я її ідеалізую. На мій погляд, бути патріотом не означає вважати свою країну ідеальною, а бачити недоліки та все одно любити свою країну, намагатися змінити життя на краще.
На мій погляд, сьогоднішня Україна і та Україна, в якій мені хочеться жити - це дві різні держави. Я люблю свою країну, але це не відміняє того, що справи України сьогодні не дуже гарні. Неоголошена війна вже унесла тисячі людських життів і примусила мільйони людей залишити домівки. Три великих регіони силоміць відрізані від країни. Економічна криза все триває й триває, і немає їй кінця. Ціни ростуть, і багатьом людям все складніше стає задовільнити свої основні потреби, не кажучи вже про таку "роскіш", як подорожі або літній відпочинок у моря.
Звісно, мені прикро, що в моїй рідній країні людям живеться складно і важко. Але я вірю, що "чорна смуга" скінчиться, і моя Україна стане країною, у якій хочеться жити. Країною, у якій нарешті запанує мир. Країною, де всі громадяни зможуть заробити собі на гідне життя. Країною, яка буде європейською державою не тільки у географічному сенсі. Я вірю, що моя рідна країна у майбутньому стане дійсно розвиненою, і жити в ній буде безпечно і спокійно. Я вважаю, що українці заслуговують на краще життя.
Вранці випливло ясне сонечко на погідне небо оглянути, що зробила ніч із землею. Вітер стих, і чистий, свіжий сніг сріблом сяяв під блакитним наметом неба. Земля наче вбралась на Різдво у білу сорочку. <span>За Михайлом Коцюбинським
це і опис (тому що описується як коїлось, як що виглядало) і розповідь</span>
