1)Антон Антонович Дмухановский а)гордничий б) общее управление в) беред взятки. город не благоустроен г) Говорит ни громко, ни тихо
2) Аммос Федорович Ляпкин-Тяпкин а) судья б) ? в) берет взятки г) человек прочитавший пять или шесть книг . занимается больше охотой
3) Артемий Филиппович Земляника а) Попечитель богоугодных заведений б)? в) полный. неуклижый человек г) Очень толстый неповоротливый и неуклюжий человек но при всем при этом проныра и плут
4) Иван Кузьмич Шпекин а) Почтмейстер б)? в) Дела в запустении, читает чужие письма, посылки не доходят в) простодушный до наивности человек, читать чужие письма ПРЕИНТЕРЕСНОЕ ЧТЕНИЕ " смерть люблю узнать, что есть нового на свете ! А таблицу сам заполнишь!
1. Главная героиня рассказа Юрия Казакова "Оленьи Рога" (смотрите стр. 91-96) – девочка, много дней живущая в доме отдыха на берегу моря. Оленьими Рогами девочка называет заброшенный дом дом и участок вокруг него. "И почти никуда уже не ходит, а идет каждый раз к Оленьим Рогам, с удовольствием видит свои вчерашние следы, убеждается, что никто больше не побывал здесь, садится на пень, подтыкает под коленки пальто и замирает.
Она думает о заколоченном доме. Она воображает его пустые, гулкие, сумрачные комнаты, тишину по ночам, тонкие лунные иглы, пробивающиеся сквозь ставни".
2. Персонажи рассказа И. С. Тургенева "Бежин луг": охотник (герой-рассказчик) , мальчики в ночном – Федя, Павлуша, Костя, Ильюша, Ваня.
Краткое содержание рассказа.
3. Персонажи романа В. Каверина "Два капитана":
Саня Григорьев, Петя Сковородников, Валя Жуков, Михаил Ромашов (Ромашка) ;
Катя Татаринова, её мать Марья Васильевна, бабушка Нина Капитоновна, дядя и отчим Николая Антоновича Татаринов;
чудесный доктор Иван Иванович, учитель Иван Павлович Кораблев.
Краткое содержание романа<span>.</span>
Потому что она сирота! в народных представлениях сирота - человек. которого нужно оберегать, защищать от беды.
Я думаю, что Пугачев просто пожалел Марью Ивановну. Ведь девушка и так намучилась, хлеб да воду кушала, да к тому же.. (как я и сказала) она- сирота.
Швабрин долгое время издевался на Марией Мироновой, так что.. она натерпелась.
Особливо жорстокою, неочікуваною, страшенною у своєму перебігу та наслідках є Друга світова війна.
Інтелігенція, зокрема письменництво, не могла залишитися осторонь величезної трагедії людства в цілому та окремих народів. Чимало письменників пройшли війну, брали участь у боях, втрачали близьких та друзів, були свідками жахливих родинних історій розлучень та щасливих єднань. Багато віршованих та прозових творів митців з різних куточків світу відобразили горе, кров, сем, злість, сльози – усі атрибути війни.
Кожна воююча країна виголошувала надто гучні речі, зависокі ідеали та священі інтереси прагла боронити, саме тому багато хто не одразу відкрив анти людяність війни та брехливість воєнної пропаганди. Одразу проти кровопролиття висловлювалися Стефан Цвейг та Бертольд Брехт. Письменники Ернест Міллер Хемінгуей, Уільям Фолкнер, Еріх Марія Ремарк пройшли Першу світову війну і «оцінили» всі жахи мілітаризму та військової агресії. В своїх творах вони показують біль втрат та відчай людей, відсутність будь-якої надії на нормальні умови існування, звичайне людське життя. Фронтовики, вірячи в певні ідеали, проходили війну, але повністю зневірячись у своїй правоті не могли знайти спокою у повоєнні часи. Так народилася генерація «втраченого покоління».
Пауль Целан у своїх збірках про війну висвітлює увесь спектр переживань, які завдає людині невизначене завтра, втрата близьких або постійна загроза життю рідни. «Останнім актом історії» називає поет війну і чекає на Страшний суд після неї.
Генріх Белль у своєму «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…», як і в інших творах показує звичайну людину на війні, жертву обставин та часу, в якому випало жити. Герої – звичайні солдати, які не знайшли внутрішньої сили повстати проти фашистської системи, і тепер постійно страждаючі від причетності до горя інших.
Письменник не тільки засуджує фашизм, але й будь-яку війну, як прояв насильства над людиною.
Багато інших письменників та поетів всього світу різко засудили у своїх творах Другу світову війну та несли гасло не допустити ніколи більше подібних трагедій.
Одна из вершин мировой психологической прозы. Прослеживая мысли и чувства смертельно больного чиновника, Толстой показывает, как человек убегает от мыслей о смерти и как смерть приводит его к пониманию, чем была его жизнь.
Хроника болезни и умирания судейского чиновника, которой предшествует история его жизни. Единственное в своём роде произведение, рассказывающее о том, как человек переживает приближение конца, какие психологические уловки использует, чтоб увернуться от осознания его неизбежности, и как наконец осознаёт смерть — важнейшее в жизни дело, которое полностью меняет понимание самой жизни.