-Матусю,я хотіла подякувати тобі.
-За що,доню?
-Як за що?За святковий обід.
-Нема за що,моя люба.
-Все було ну просто дуже смачно.
-Звичайно,адже твоя мама кухар.
-Моїм друзям сподобалось наше свято і вони запросили мене на їхнє свято.
-Добре.Я хотіла запитати тебе.
-Да,матусю,запитуй.
-Чи сподобались твоїм друзям страви?Було самчно?
-Що ти,мамо,звичайно.
-Добре,тоді я спокійна.
-Не хвилюйся,ти у мене найкращий кухар на світі.
-Дякую.доня.
-Мені пора робити уроки,до вечора.
-Бувай.
Прийшла осiнь.Пожовтiли й опали листя на дерева в парку.Двiрникам доводится кожен день збирати їх в кучи.А листя падають й падають.Доводиться їх спалити .Дим стелиться по всьому парку.Скоріше би зима!
Навіть від гарних слів може бути погано, якщо ці слова є брехнею або сказані не від душі, іронічно.
<span>Я ходив у ліс. Там ріс дуже гарний каштан. З всіх дерев що там були, мене особливо зачарувала його краса. Чомусь, але з всіх дерев у лісі він був найгарніший і найяскравіший. Його листя було дуже зелене, а його коранавдивовиж світлою. Заввишки він був близько 16-20 метрів. Тому це був дуже високий каштан. Я б не зрівнив з ним навіть володаря лісу, прекрасного і могутнього дуба. Цей каштан був би кращий за будь-яке дерево в лісі, ще тому що, все його важке листя, стояло на трохи вузькому стовбурі.</span>