По телефону....
- Привіт Васько
- Привіт Андрій
- Як провів сьогодні час Андрійко?
- Дуже добре, я був сьогодні на головній вулиці Києва Хрещатику вона дуже гарна
- Зрозуміло сказав Васько
- А я їздив на Андріївський узвіз, там було теж гарно багато художників стояло на вулиці и малювали дуже гарні картини
- Зрозуміло ну бувай сказав Андрійко
- Бувай сказав Васько
У мене дружня та працьовита родина. Всі ми звикли завжди допомагати один одному. Спільна праця дуже зближує людей. Я дуже люблю допомогати своїй родині, тому що робити будь-яку справу разом швидше і веселіше! Якби, наприклад, матуся робила всю хатню роботу сама, то у неї зовсім не вистачало б часу на відпочинок, чи татусь, коли щось майструє, робив би це набагато довше, якби я йому не допомогала щось потримати або принести. Батьки роблять для мене дуже багато: забезпечують, навчають, виховують, - тому моя допомога є подякою для них!
"Якби я була чарівником"
Якби я була чарівником, я багато чого змінила б цьому світі. Насамперед, я припинила б всі війни які є на світі, адже вони знищують життя. Я б зцілила всіх хворих, винайшла б ліки від усіх хвороб. Я зробила б людей щасливими, щоб вони назавжди забули про ненависть та жорстокість. Люди не знущалися б над тваринами, а піклувалися про них. І зичайно, я зробила б так, щоб в усіх дітей були люблячі батьки.
Добрі люди заслуговують і на щастя, і на гідне життя, і на благополуччя. Я вірю, що так воно і буде, навіть без допомоги чарівників.
1 - 4), 2 - 5), 3 - 3), 4 - 5), 5 - 2) більш впевнено, куди важче, щонайдужче, гірше, більш повільно. 6 - 4), 7 - 3) 8 - 4), 9 - 2) 10 - 3), 11 - 4) 12 - 1) тонше.
Уже на порозі затишної оселі моєї бабусі я вловлюю запах пиріжків. Ох, ці пиріжки! Вони такі смачнючі! Ми всі її онуки тільки й мріємо скоріше приїхати до неї в гості на пиріжки. Бо її пиріжки, на наше переконання, — це неперевершений кулінарний витвір мистецтва. Бабуся знає, як ми полюбляємо її пиріжки, тому завжди до нашого приїзду намагається приготувати чималенько.
Мені приємно спостерігати, як бабуся готує цей неповторний виріб з неземним смаком. Спершу вона готує запарку з молока, борошна, цукру та дріжджів. Поки запарка настоюється, щоб почати підходити, тобто мають з'явитися бульбашки, вона готує «поле діяльності».
Усе з кухонного столу прибирається, бо віднині на цьому плацдармі будуть з'являтися пухкенькі, пахучі, візерунчасті пиріжечки. Бабуся кожен пиріжок прикрашає то листочком, то колосочком, то зубчиками, то якимись квіточками.
Я помітила, що бабуся завжди вдягає чистенький білий фартушок, ніби готується до якогось святкового дійства. А ще вона посміхається до кожного пиріжка ще й примовляє: «От славний козачок! А ходи-но до свого війська!» — і саджає його в рядочок до інших на лист. Коли стрункі ряди пиріжків — козачків заповнені, вона змащує їх яйцем, збитим із молоком. До того ж робить це великою гусячою пір'їною.
Для мене це якесь чародійство: і пір'їна, і примовляння бабусі, і її святковий вигляд. Може, тому й пиріжки такі смачні — пресмачні.
