— Поетична зірка Василя Симоненка спалахнула на небосхилі української літератури в 60-х роках минулого століття. Усього 28 років судилося йому прожити, але й за цей невеликий проміжок часу він зумів прогриміти молодим весняним громом, який відлунюватиметься ще багато десятиліть. Адже у творчості «витязя молодої української поезії», як сказав про нього Олесь Гончар, порушено вічні питання, що хвилюють людство,— це любов до своєї землі, самоствердження людини у складному сучасному світі. Заворожує щирість інтимної лірики поета.
Для поезії Василя Симоненка характерні прояви української класичної традиції. Провідним мотивом творчості поета є любов до своєї України, котру він називає матір’ю. Саме синівською розмовою з матір’ю Україною є вірш «Задивляюсь у твої зіниці...». У ньому митець висловлює свою велику любов: «Україно! Ти для мене диво!», і велику тривогу за її долю: «Ще не всі чорти втекли на небо, Ходить їх до біса по землі». «Я українець. Оце і вся моя автобіографія»,— сказав колись Василь Симоненко. І тому він відстоює святе право бути вільним наодинці з Україною, пожалітися їй, рідній, щиро зізнатися у своїх найпотаємніших почуттях:
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю!..
Маю я святе синівське право
З матір’ю побуть на самоті.
1) знайомство з музикою
2)переїзд до помешкання піаністки Софії
3) кохання як частина струни
4) 3 житель у хаті
5) все у всіх стає погано (смерть матері)
6) обірвана струна, як кінець.
Експозиція: початок першої дії, де читач знайомиться з місцем подій (село над Ворсклою, хата Терпелихи), перша поява Наталки, її розмова з возним. Тут ми дізнаємося, що Наталка дуже любить Петра і чекає його з далеких мандрів. Зав’язка: подальші сцени, з яких довідуємося про намір возного одружитися з Наталкою, в цьому йому має допомогти виборний Макогоненко (ява 3 дії І). Розвиток дії: старшина села вмовляє Наталку погодитися на шлюб з паном возним і діє через матір, а другий посередник, Микола, влаштовує побачення Наталки з Петром, який оце повертається із заробітків, куди погнали його лиха доля і Наталчин батько, що не погодився віддати дочку за наймита. Та й стара Терпилиха мріє про багатого зятя. Отже, на шляху до щастя закоханих — майнова нерівність. Кульмінація: категорична відмова Наталки стати дружиною обозного (ява 9 дії ІІ). Поява Петра. Розв’язка: благословення матері Наталки і Петра на одруження, оскільки возний зазначив: «Я отказуюсь од Наталки і уступаю Петру во вічноє і потомственноє владєніє з тим, щобзробив її благополучною».
Якось влітку мені було сумно.Я не розуміла чим занятися.Матуся дала мені книжку Всеволода Нестайко "Незнайомка з Країни сонячних зайчиків".
Ця книжка мене вразила!Як вона легко читається!А яка вона цікава!Всі герої - лісові звіри.Та, ви не повірете, схожі на учнів з мого класу.Особливо Вовчик Вовченко!
Я саме з таким Вовчиком сиджу за однією партою!Однак, мого сусіда звуть Євген Руденко.Він такий, як і Вовченко, непосидючий, постійно бешкетує.Його сварить іноді сам директор!
За два дні я повністю прочитала книжку.Суму мого як і не було!Ця книжка підіймає настрій.А ще вона вчить як поводитися справжнім друзям у скрутних ситуаціях!
Першого вересня всі пішли до школи.Я пропонувала своїм друзям прочитатати її.Всі з захопленням прочитали, а вчителька української запропонувала цілий урок присвячений "Незнайомці з Країни сонячних зайчиків"!™•