Твір гумористичний і повчальний. У ньому висміяне перше кохання, і ще раз доказано силу кохання. Заради кохання можна зробити все (навіть померти -як каже Федько).
<span><span>Карпо був широкий в плечах, з батьківськими карими гострими очима, з блідуватим лицем. Тонкі пружки його блідого лиця з тонкими губами мали в собі щось неласкаве. Гострі темні очі були ніби сердиті.
Лаврінове молоде довгасте лице було рум'яне. Веселі сині, як небо, очі світились привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум'яні губи - все подихало молодою парубочою красою. Він був схожий з виду на матір.
Старий Омелько був дуже богомільний, ходив до церкви щонеділі не тільки на службу, а навіть на вечерню, говів два рази на рік, горнувся до духовенства, любив молитись і постити; він понеділкував і постив дванадцять п'ятниць на рік, перед декотрими празниками.
Кайдашиха була вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем. Маруся Кайдашиха замолоду довго служила в дворі, у пана. куди її взяли дівкою. Вона вміла дуже добре куховарить і ще й тепер її брали до панів та до попів за куховарку на весілля, на хрестини та на храми. Вона довго терлась коло панів і набралась од їх трохи панства. До неї прилипла якась облесливість у розмові й повага до панів. Вона любила цілувать їх в руки, кланятись, підсолоджувала свою розмову з ними.
Мелашка :
Лаврін стояв під вербою недалечка од дівчини й дивився на неї. Сонце грало на
червоному намисті, на рум'яних щоках. Дівчина була невелика на зріст, але рівна,
як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида,
з тонким носиком. Щоки, червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та
червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні
брови, густі-прегусті, як шовк.
Мотря не виходила в його з думки, неначе стояла тут на току недалечке од його, під зеленою яблунею, і дивилась на його своїми темними маленькими, як терен, очима. Він неначе бачив, як пашіло її лице з рум'янцем на всю щоку, як біліли її дрібні зуби між тонкими червоними губами. Карпо задумався, сперся на заступ і не зводив очей з того місця під яблунею, де він ніби вгледів свою гарячу мрію в червоних кісниках на голові, в червоному намисті з дукачем.
</span></span>
Мои родители для меня являются самыми важными людьми. Они всегда придут на помощь и всегда смогут утешить и развеселить. Я их люблю и уважаю, потому что они меня воспитали и вырастили. Только они знают меня так сильно, как нужно им. Я очень люблю с ними гулять и проводить время. Без них я не имею смысла жизни, и когда их не станет, я буду помнить их, как героев моей жизни. Спасибо вам за все, мои родители.
Мої батьки для мене є найважливішими людьми. Вони завжди прийдуть на допомогу та завжди зможуть втішити та розвеселити. Я їх кохаю та поважаю, тому що вони мене виховали та виростили. Тільки вони знають мене так сильно, як потрібно їм. Я дуже люблю з ними гуляти та проводити час. Без них я не маю сенсу життя, та коли їх не стане, я буду пам'ятати їх, як героїв мого життя. Спасибі вам за все, мої батьки.
Хай щастить)