Я багато разів придивлявся до того, як відповідально моя бабуся
ставиться до роботи. Але найбільше мені подобалось спостерігати за
випіканням пиріжків. У неї якесь особливе ставлення до хліба. Мабуть, це
тому, що під час голоду вона не їла вдосталь хліба.
Отже, бабуся господарює на кухні. Тут гамір, чути булькання
чогось у каструлях, цокання годинника, дзенькіт тарілок, а серед всього
цього моя бабуся. її не обходить цей гармидер. Для неї головне — спекти
смачні пиріжки. Очі моєї бабусі рухаються швидко, ніби наказують рукам
робити саме ту роботу, яка потрібна. Обличчя бабусі осяяне усмішкою,
розрум'янилось, ніби на морозі. А руки, золоті руки моєї дорогої людини,
рухаються так швидко, що я не встигаю за ними стежити.
Спочатку бабуся замішує тісто, додаючи в нього дріжджі, яйця,
цукор, масло, борошно, молоко. Вона вимішує тісто ложкою, тоді руками, а
потім смішно б'є тісто кулачками та об стіл. Вимішане тісто кладе у
дерев'яну діжу, щоб підходило. Вона каже, що у дерев'яній діжі тісто
пахне смачніше, бо там живе давній дух предків. Поки тісто підходить,
бабуся готує начинку для пиріжків: капусту, товчений горох, ягоди вишні,
мак. Від швидкої роботи на обличчі у бабусі виступають крапельки поту,
але вона на це не звертає увагу. Вона не стомлюється, бо хіба ж можна
втомитись від улюбленої справи?
Мені подобається спостерігати, як росте тісто у діжі, а іноді аж
вилізає звідти. Ось тісто вже готове. Бабуся виробляє невеликі формочки
пиріжків, кладе в них начинку і викладає на змазані олією листи. Треба
почекати, щоб пиріжки підійшли. Потім бабуся змазує пиріжки збитим яйцем
і ставить їх у піч. Перед цим піч витоплена до певної температури.
Закриває піч заслінкою і чекає десь хвилин 15—20. Ось тепер вона може
трошки відпочити. Я так люблю ці хвилини. Моя бабуся лагідно
посміхається, гладить мене по голівці, ніби маленького, а інколи ще й
пісню співає. І таким теплом, радістю віє від неї, що я забуваю про всі
свої невдачі, і теж чекаю пиріжків. І от прийшов довгоочікуваний час.
Бабуся бере лопату, дістає нею листи. На столі, застеленому білою
тканиною, вона викладає пиріжки. Накриває їх теж біленькою тканиною. Я
завжди дивувався, для чого це? Але моя втіха, моя бабуся таємниче мені
шепоче: "Не займай, встигнеш, хай пиріжечки вільно подихають,
відпочинуть". Так воно і є. Пиріжки духмяні, м'якенькі, так і ваблять до
себе.
Урочиста хвилина настала. Вся сім'я сідає за стіл. На
центральному місці — наша бабуся. Ми чекаємо, поки вона візьме першою
пиріжок, а тоді вже вся наша родина. Справжнє задоволення — їсти ці
пиріжки. Вони виготовлені найдорожчими у світі руками — бабусиними. Ці
пиріжки дають нам силу, розум. Мені дуже подобаються пиріжки, випечені
бабусею. Мені завжди хотілося готувати так, як моя бабуся.
Дощ [д о ш ч] - 3 букви, 4 звуки.
Якщо [й а к ш ч о] - 4 букви, 6 звуків
Будь ласка [б у д ' л а с к а] - 9 букв, 8 звуків
<span>Дрібний,тобто малий а протилежне до слова малий-великий</span>
6. Відповідь: Б
Пояснення: іменники груша, круча, сажа належать до мішаної групи - це іменники I та II відміни з основою на шиплячий.
7. Відповідь: А
8. Відповідь: В
Пояснення: не відмінюються слова іншомовного походження з кінцевим голосним, наприклад: колібрі, какаду, журі, кафе...
Листопад- пора ця зовсім недовга. Якщо календарна осінь триває три місяці, то золота осінь - коли все дерева коштують жовті - усього дві-три тижні. И, от порадувавши око чистими золотими відтінками, листи раптом починають швидко обсипатися. Листя, що залишилася на деревах, рідіє щодня, листопад підсилюється. Земля теж стає покритої золотом, це золото - опалі листи - шарудить під ногами. І настрій небагато смутне від того, що ця краса так недовговічна<span>Чим більше листів на землі, тим менше їх на деревах. І’ в один раз листів на деревах не залишаться зовсім, тільки чорні голі стовбури.</span>