Школа для мене-це місце де я можу поринути у світ знань,і загадковості.
Пригадую перший день,коли зустрілася з моєю першою вчителькою/вчителем і новими друзями.
Я навчаюся,щоб вміти правильно писати,говорити і бути цікавим співрозмовником.
Роки шкільного навчання не варто марнувати,бо це крок до пізнання.
Н. в. дві сестри
Р.в. двох сестер
Д. в. двом сестрам
Зн. в. двох сестер (дві сестри)
Ор. в. двома сестрами
М. в. на/у двох сестрах
Усі-займенник
Прийшли-дієслово
Не змовляючись-або прислівник, або дієприслівник.
Звинуватити легко, зрозуміти - важко
Іноді трапляється так, що якась людина робить не дуже гарний вчинок. Дуже просто її засудити, але зрозуміти причину, з якої вона це зробила - набагато складніше. Мій дядько, який працює охоронцем у супермаркеті, розповів мені багато історій, які беруть за душу. Час від часу вони ловлять дрібних злодюжок - це їх робота. Когось вони здають у поліцію, а когось - ні. Бо не можуть. Не можуть вони відправити у відділення поліції літню жінку, яка поцупила пакет молока або банку дешевих консервів, бо пенсія у неї за тиждень, а грошей вже кілька днів нема, і вона голодна. Красти вона не вміє, тому завжди попадається. Робітники супермаркету її знають у обличчя, як знають і те, що щось поцупити вона буде намагатися тільки раз на місяць - десь десятого числа кожного місяця, бо пенсія у неї дванадцятого. Звісно, за законом її потрібно відправити у поліцію... але старій просто дають якусь їжу, у якої ось-ось закінчиться термін придатності, щоб їй будо як дожити до пенсії.
Багато чого бачив мій дядько: і підлітків, які крали "просто так, задля адреналіну" - цих дурників він здавав на руки батькам, щоб ті їм розповіли, до чого призводить така поведінка. Такі ніколи потім не поверталися. Здав би в поліцію - і життя такого підлітка могло піти шкереберть: проблеми з поліцією можуть поставити хрест на подальшому житті, наприклад, на мріі про вищу освіту. Бачив він і людей, що крадуть, бо є така психічна хвороба - клептоманія. Така людина не може втриматися, щоб не поцупити чогось. Він знає двох таких людей, які, до речі, завжди потім платять за те, що вкрали, навіть якщо їх не помітили. Дядько завжди каже, що кожен вчинок кожної людини завжди має якусь причину, і іноді варто розібратися, чому вона вчинила саме так. Бо засудити - просто, а зрозуміти - набагато складніше.
Одного разу після школи я подався до бібліотеки. Я вирішив записатися туди, щоб самостійно брати книжки. Досі мати або моя старша сестра-десятикласниця брали для мене книжки. Їхати було недалеко, усього дві зупинки тролейбусом, можна було б і пішки пройти, але мені здалося, що буде солідніше під'їхати. Свою зупинку я, замріявшись, звичайно, пропустив. Отже, довелося повертатися. І ось я перед будинком, де розташована бібліотека.
