Родился в семье зажиточного крестьянина-кузнеца; мать, Мария Кульчицкая, происходила из обедневшего русинского шляхетского<span> рода </span>Кульчицких<span>, герба </span>Сас,<span> В 1865 году умер отец Ивана. Отчим, Гринь Гаврилик, внимательно относился к детям, фактически заменил мальчику отца. Франко поддерживал дружеские отношения с отчимом в течение всей жизни. В 1872 году умерла мать Ивана, воспитанием детей стала заниматься мачеха.</span> была на 33 года моложе мужа. Первые годы детства описал в своих рассказах самыми светлыми красками. <span>Учился сначала в школе села </span>Ясеница-Сольная<span> (1862—1864), затем в так называемой нормальной школе при </span>василианском<span> монастыре </span>Дрогобыча(1864—1867).<span>Осенью 1875 года стал студентом философского факультета </span>Львовского университета<span>. Во время обучения материальную помощь Франко оказывал </span>Емельян Партицкий.<span>В 1877 году все члены редакции были арестованы, и Франко провёл 9 месяцев в тюрьме, в одной камере с ворами и бродягами, в ужасных гигиенических условиях. По его выходе из тюрьмы от него, как от опасного человека, отвернулось всё галицкое консервативное общество — не только русофилы, но «народовцы», то есть украинофильские националисты старшего поколения. Франко должен был оставить и университет (окончил курс лет 15 спустя, когда готовился к профессорской кафедре).</span>
Прочитай. Герой роману Мігеля де Сервантеса Дон Кіхот став всесвітньо відомий ще за життя автора. Простому народу дуже сподобався образ шляхетного лицаря, який подорожує по Іспанії своєї уяви.
Мені теж образ Дон Кіхота здається дуже цікавим і незвичайним. У минулому хитромудрий ідальго вів дещо яке господарство, користувався заслуженим авторитетом у сусідів, любив полювання. Однак, перечитавши безліч лицарських романів, герой уявив собі, ніби все це нагромадження безглуздих небилиць - щира правда, що для нього в цілому світі не було вже нічого більш достовірного. І ось, перетворившись на відважного лицаря, Дон Кіхот вирушає в дорогу - назустріч подвигів.
Всі зустрінуті їм по дорозі люди приймають його за навіжений, дивака, схибленого, тому що в худої шкапи ніхто, крім господаря, не може розгледіти благородного коня, а в млинах - велетнів.
Проте чи так вже смішний і дурний Дон Кіхот, як це може здатися з першого погляду? Невже поради, що даються їм Санчо Панси, який раптом став губернатором, звучать з вуст божевільного? Невже Дон Бовдур став би ризикувати, якщо не життям, то власним здоров'ям, в ім'я захисту честі і справедливості, жертвувати власним спокоєм та добробутом, щоб допомогти бідним і пригнобленим, скривдженим і гнаним? Благородство і порядність, глибоке почуття власної гідності Дон Кіхота не можуть не викликати нашого поваги.
Так хто ж він - благородний лицар або навіжений? Я б назвала Дон Кіхота дивним мрійником, що народилися не в свій час. І тому мені його шкода.
Будь-яка часова епоха має своїх героїв і невдах. Сучасна Україна
примітна тим, що найбільш успішні люди і ті, хто гідний особливої
поваги й уваги, зазвичай позбавлені тут таких почестей, які є у
справжніх негідників і навіть злочинців. Проте, звичайні люди, як,
наприклад, я, завжди можуть виділити по-справжньому успішних людей, які
домоглися свого успіху не обманом і злочинними діями, а дійсною корисною
діяльністю для суспільства. У нашій сучасній Україні такі люди є.
<span>1 Багалій Д. Нарис української історіографії. К.,1925, Вип. 2.
2. Возняк М. Історія українського письменства. Львів, 1922.
3. Грушевський М.С. Об украинской историографии XVIII века // Известия АН СССР: Отделение общественных наук. Москва, 1934. N3.
4. Дзира Я.І. Самійло Величко та його літопис // Історіографічні дослідження в Українській РСР. К., 1971.
5. Дорошенко Д. Нарис історії України: У 2 т. К., 1991 , т. 2.
6. Луценко Ю. Літопис Г.Грабянки в працях дожовтневих дослідників // Рад. літературознавство. 1988. N 8.
7. Драгоманов М. Вибране. К., 1991.
8. Иконников В.С. Опыт русской историографии. К., 1908. Т.2. Кн.2.
9. Історія української літератури: У 8 т. К., 1967, Т.1.
10.Колесса Ф. Українська народна словесність: Загальний огляд та вибір творів. Львів, 1938.
11. Крекотень В. Сказання про війни козацькі та його автор // Київ. 986. N 10.
12. Летопись Самоила Величка. К., 1851. Т.2.
13. Марченко М.І. Українська історіографія (з давніх часів до середини XIX віку). К., 1959.
14. Мишанич О.В. Українська література другої половини XVIII ст. і усна народна творчість. К., 1980.
15. Летровський М.Н. Нариси з історії України. К., 1940.
І6. Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. К., 1979. Т.1. 17.Франко І. Зібрання творів: У 50 т.
І8. Чижевський Д. Історія української літератури. Нью-Йорк, 1956.
19. Шевчук В. Самійло Величко та його Літопис // Величко Самійло. Літопис. К., 1991, Т.1.</span>
Тарас Григорович Шевченко-э одним з найталановитiших письменникiв. Для мене вiн також э улюблений. Вiн э батьком Украинського народу , волелюбний письменник з чистим серцем. Борець за правду , незрiвнянний критик та щирий однодумець , його вiршi чiткi та зрозумiлi. Я цiную це , бо краткiсть -залог успiху. Таких мало , але вони все таки э, i Шевченко один з них!
