Родился в семье зажиточного крестьянина-кузнеца; мать, Мария Кульчицкая, происходила из обедневшего русинского шляхетского<span> рода </span>Кульчицких<span>, герба </span>Сас,<span> В 1865 году умер отец Ивана. Отчим, Гринь Гаврилик, внимательно относился к детям, фактически заменил мальчику отца. Франко поддерживал дружеские отношения с отчимом в течение всей жизни. В 1872 году умерла мать Ивана, воспитанием детей стала заниматься мачеха.</span> была на 33 года моложе мужа. Первые годы детства описал в своих рассказах самыми светлыми красками. <span>Учился сначала в школе села </span>Ясеница-Сольная<span> (1862—1864), затем в так называемой нормальной школе при </span>василианском<span> монастыре </span>Дрогобыча(1864—1867).<span>Осенью 1875 года стал студентом философского факультета </span>Львовского университета<span>. Во время обучения материальную помощь Франко оказывал </span>Емельян Партицкий.<span>В 1877 году все члены редакции были арестованы, и Франко провёл 9 месяцев в тюрьме, в одной камере с ворами и бродягами, в ужасных гигиенических условиях. По его выходе из тюрьмы от него, как от опасного человека, отвернулось всё галицкое консервативное общество — не только русофилы, но «народовцы», то есть украинофильские националисты старшего поколения. Франко должен был оставить и университет (окончил курс лет 15 спустя, когда готовился к профессорской кафедре).</span>
Навчався спочатку в школі села Ясениця-Сільна (1862–1864), потім у так званій нормальній школі при василіанському монастирі у Дрогобичі (1864–1867).
У 1875 році закінчив Дрогобицьку гімназію.
Восени 1875 р. став студентом філософського факультету Львівського університету.
Перші літературні твори — вірш «Народна пісня» (1874) і повість «Петрії і Довбущуки» (1875) були надруковані в студентському часописі «Друг».
Активна громадсько-політична й видавнича діяльність та листування з Михайлом Драгомановим спричинили арешт письменника за звинуваченням у належності до таємного соціалістичного товариства.
У 1880 р. вдруге заарештовують, обвинувачуючи в підбурюванні селян проти влади.
Еміграція стала для багатьох українців тяжким випробуванням а для декого навіть трагедією. у 19 столітті еміграція стала масовим явищем серед галицького селянства, люди покидали свої домівки у пошуках кращого життя.тому і дідух поїхав до Канади аби не полишати своїх дітей .зараз це питання про еміграцію не таке різке адже існують соціальні мережі через які можна дізнатись про рідних тоді ж навіть листи дуже часто губились. існують і літаки якими можна відправитись хоч на край світу.
