Вітаєшся [в' і т á й е с': а] шся → [с': а]
легко [л é х к о] г → [х]
світ [с в' і т]
Марічці [м а р' і ́ ц': і] чц → [ц':]
з'являєшся [з й а в л' а́ й е с': а] шся → [с': а]
доторкнешся [д о т о р к н é с': а] шся → [с': а]
схилиться [с х и́ л и ц': а] ться → [ц': а]
болітце [б о л' і ́ ц: е] тц → [ц:]
в'ються [в й у́ ц': а] ться → [ц': а]
кігті [к' і ́ х т' і] г → [х]
на поличці [н а п о л и́ ц': і] чц → [ц':]
уквітчаний [у к в і ́ ч: а н и й] тч → [ч:]
вирісши [в и́ р' і ш: и] сш → [ш:]
людський [л' у д' с' к и́ й].
Від зимового сну (від якого?) родовий
весняних свят (яких?) родовий
Риби зимують пвд водою, під кригами. Вони вкриті жиром що не дає їм змерзнути.
Petro [email protected]$$$
Твір-опис «Весна»
Навесні природа пробуджується від зимового сну. Поступово сходить сніг, та земля недовго лишається чорною та голою. Тільки-но теплішає, звідусіль починає пробиватися молода яскраво-зелена трава, на деревах набухають бруньки та згодом перетворюються на маленькі листочки. На водоймах швидко тане лід. Крига гойдається на воді, доки зовсім не перетвориться на неї. Весняне небо зазвичай чисте, блакитне, і по ньому швидко пливуть сніжно-білі хмаринки, схожі на тварин - лева, черепаху, різні предмети, навіть обличчя людей.
Наді мною пролетіли птахи миру-голуби.
Під мною моя рідна земля, на якій я твердо стою ногами.
В мені палає вогонь любові до своєї Батьківщини.
На мене завжди можуть покластися мої рідні та друзі.
Від мене всі були в захваті.
Зі мною поруч будуть рідні батько й ненька.
У тебе прекрасне почуття гумору- сказав мені Сашко.
