Жила на світі господарка, вона була дуже працьовита. Але її діти не цінували її праці і гнівалися над нею. Вона цього не могла терпіти і тому їй було дуже важко. І ось одного дня вона вирішила покинути цю роботу. Тоді діти зрозуміли наскільки важлива її праця , адже треба було, щось їсти, щоб одяг був попраний і попрасований , в хаті поприбирано , а діти не могли цього всього робити їм було важко. І тоді вони пішли і попросили в неї пробачення пообіцяли , що більше не будуть над нею глузуватися. Але вона їм не повірила і не захотіла працювати в них і тоді вони зрозуміли, що вони втратили.
Підпишись на мій канал Kosmo Nastya(YouTube)
Дуже гарний стиль барокко вживають <span>в українській культурі :живописі, скульптурі, музиці, літературі та </span>архітектурі<span> </span>
Що-префікс
ден-корінь
н-суфікс
о-закінчення
не-префікс
зрівня-корінь
нн-суфікс
о-закінчення
Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство, дитинство з дивосвітом-казкою, з материнською ласкою у затишній батьківській оселі. То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини. То її велике «Я», з якого починається людина, родина, Батьківщина і вся наша велична й неповторна у світі Україна.
Буває, часом, сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,–
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є – дорога, явори,
усе моє, все зветься – Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.
Україна – неозорі простори рідної землі, що прослалися від Карпат до Чорного моря. Україна – це історія народу, який протягом багатьох років боровся за свою свободу і незалежність.
Україна – це рідна мова, яка, долаючи перешкоди і всілякі перепони, стала однією з найрозвинутіших мов світу.
Україна – наша Батьківщина. Василь Симоненко писав: «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину!»
