Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство, дитинство з дивосвітом-казкою, з материнською ласкою у затишній батьківській оселі. То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини. То її велике «Я», з якого починається людина, родина, Батьківщина і вся наша велична й неповторна у світі Україна.
Буває, часом, сліпну від краси. Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,– оці степи, це небо, ці ліси, усе так гарно, чисто, незрадливо, усе як є – дорога, явори, усе моє, все зветься – Україна. Така краса, висока і нетлінна, що хоч спинись і з Богом говори.
Україна – неозорі простори рідної землі, що прослалися від Карпат до Чорного моря. Україна – це історія народу, який протягом багатьох років боровся за свою свободу і незалежність.
Україна – це рідна мова, яка, долаючи перешкоди і всілякі перепони, стала однією з найрозвинутіших мов світу.
Україна – наша Батьківщина. Василь Симоненко писав: «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину!»
Н.в. дві тисячі шістсот п'ятдесят сім Р.в. дві тисячі шістсот п'ятдесят семи Д.в. двом тисячам шістсот п'ятдесят сімом Зн.в. дві тисячі шістсот п'ятдесят сім О.в. двома тисячами шістсот п'ятдесят сіма М.в. в двох тисячах шістсот п'ятдесят сімох Кл.в. дві тисячі шістсот п'ятдесят сім Н.в. кільканадцять Р.в. кільканадцяти Д.в. кільканадцятям Зн.в. кільканадцять О.в. кільканадцятьма М.в. у кільканадцяти Кл.в. кільканадцять