Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство, дитинство з дивосвітом-казкою, з материнською ласкою у затишній батьківській оселі. То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини. То її велике «Я», з якого починається людина, родина, Батьківщина і вся наша велична й неповторна у світі Україна.
Буває, часом, сліпну від краси. Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,– оці степи, це небо, ці ліси, усе так гарно, чисто, незрадливо, усе як є – дорога, явори, усе моє, все зветься – Україна. Така краса, висока і нетлінна, що хоч спинись і з Богом говори.
Україна – неозорі простори рідної землі, що прослалися від Карпат до Чорного моря. Україна – це історія народу, який протягом багатьох років боровся за свою свободу і незалежність.
Україна – це рідна мова, яка, долаючи перешкоди і всілякі перепони, стала однією з найрозвинутіших мов світу.
Україна – наша Батьківщина. Василь Симоненко писав: «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину!»
<span>Якщо, ти брешеш це дуже погано!Коли тебе сварять іноді ти можеш сказати неправду ,щоб не було на тобі вини! Та краще мовчати щоб гірше не було!Бо гірше може обернутися для тебе!</span>
Школа это тот же наш второй дом.Мы его так же любим,а также и своих одноклассников ,учитель тоже для нас вторая мама.Все эти стены наполнены воспоминаниями ,мы с каждым годом растем и умнеем.Мы любим школьную жизнь из-за неё мы получим образование и устроимся на хорошую работу.Школьная жизнь нас научит всему.За это я её благодарю!
Тут були і авіатори, і танкісти, і артилеристи. Вирвиться крик чи іржання та й знову у шумі зіллється. Зірка то погасала, то розгорялася знову. Згадався свіжий, але ніжний ранок. А човен колихаєтся й колихається, вихоплює з пожмакованих хвиль то плескіт, то клекіт, то гнів.